Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow моле-монок arrow МОЛОДОГРАМАТИЗМ
   

МОЛОДОГРАМАТИЗМ

неограматизм — напрям у мовознавстві 19 ст. Назва походить від слова "молодограматики" — назви групи нім. мовознавців; до її складу входили К. Бругман, Б. Дельбрюк, А. Лескін, Г. Остгоф, Г. Пауль. Концепцій М. дотримувалися К. Вернер (Данія), М. Бреаль (Франція), Ф. де Соссюр (Швейцарія), У. Д. Уїтні (США). В Росії близькими до М. були П. Ф. Фортунатов і О. О. Шахматов. Осн. завданням мовознавства представники М. вважали вивчення живих мов, а не реконструкцію прамови. Вони відкинули метафізичний натуралізм А. Шлейхера, М. Мюллера та ін., що розглядали мову як організм, розвиток якого нібито відбувається за законами природи. М. зібрали й опрацювали великий фактичний матеріал з багатьох мов, розробили методику мовного аналізу. Послідовники М. висунули положення про єдність мови протягом її істор. розвитку. Але мова при цьому не розглядалася як цілісна система, а вивчалася однобічно — переважно фонетика й морфологія. Хибними в М. були й теза про непохитність фонетичних законів, перебільшення ролі аналогії. Незважаючи на хибність деяких теор. положень М., його представники зробили значний внесок у порівняльно-історичне мовознавство. На поч. 20 ст. М. перестав бути осн. напрямом у мовознавстві.

Літ.: Звегинцев В. А. История языкознания XIX — XX веков в очерках и извлечениях, ч. 1. М., 1964; Пауль Г. Принципы истории языка. Пер. с нем. М., 1960.

Ф. О. Нікітіна.