Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УМИСЕЛ
   

УМИСЕЛ

— одна з форм вини у праві, яка полягає у специф. вияві свідомості й волі особи у вчинюваному нею правопорушенні. З наявністю У. в діях чи бездіяльності особи в передбачених законом випадках пов'язується юрид. відповідальність, зокрема адміністративна, дисциплінарна, кримінальна, цивільна. У. визнається більш небезпеч. формою вини, ніж необережність.

Законод. визначення У. дається у ст. 10 КпАП України та в ст. 24 КК України. В ін. галузях права використовується доктринальне визначення У. За ст. 10 КпАП адм. правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Це визначення У. використовується при вирішенні питань адм. відповідальності. При вирішенні питань крим. відповідальності застосовується визначення У., дане в ст. 24 КК. Відповідно до ч. 1 цієї статті У. поділяється на прямий і непрямий. У ч. 2 ст. 24 зазначається, що прямим є У., якщо особа усвідомлювала суспільно небезпеч. характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Згідно з ч. З цієї статті непрямим є У., якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і, хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Оскільки У. є виявом свідомості й волі особи у вчинюваному нею злочині, ознаки У. поділяються на інтелектуальні та вольові. За цими ознаками встановлюється наявність У. в конкр. діянні особи, його вид (прямий чи непрямий У.), а також відмежовується У. від необережності.

Виходячи зі змісту ст. 24 КК, інтелект, ознаки прямого У. полягають в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності) й передбаченні його суспільно небезпеч. наслідків. Вольова ознака прямого У. — це бажання особи, щоб настали передбачувані наслідки її дії чи бездіяльності. Непрямий У. відрізняється від прямого вольовою ознакою, а саме: при непрямому У. особа не бажає суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але свідомо припускає їх настання. У теорії крим. права, а також на практиці за характером бажаних особою наслідків розрізняються такі різновиди У.: визначений, невизначений, альтернативний. У. вважається визначеним тоді, коли винний бажає своїми діяннями досягти конкретно передбаченого наслідку (напр., заподіяти тяжке тілесне ушкодження). За невизначеного У. винний бажає досягти наслідків, які він собі уявляє лише абстрактно. Напр., бажає заподіяти тілесне ушкодження, не визначившись, яким воно буде: тяжким, середньої тяжкості чи легким. Альтернативний У. має місце тоді, коли особа бажає досягти будь-якого з двох конкретно визначених наслідків (напр., смерті або тяжкого тілесного ушкодження). За способом формування розрізняються також: заздалегідь обдуманий У.; У., що виник раптово; афектований У., тобто такий, що виник внаслідок сильного душев. хвилювання (афекту).

Прав, значення У. полягає у тому, що його наявність впливає на кваліфікацію суспільно небезпеч. діяння, вчиненого особою (напр., умисне вбивство кваліфікується за ст. 115 КК, а вбивство через необережність — за ст. 119). За видом У. оцінюється небезпечність злочинного діяння, що має враховуватися при призначенні покарання відповідно до вимог ст. 65.

Літ.: Злобин Г. А., Никифоров Б. С. Умысел и его формы. М., 1972; Наук.-практ. коментар до КК України. К., 2004.

О. М. Костенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази