Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вік-вяз arrow ВІКО
   

ВІКО

(Vico) Джамбаттіста (23.VI 1668, Неаполь — 21.1 1744, там же) — італ. філософ, історик і правознавець. Отримав ґрунтовну освіту, наполегливо займався самоосвітою, за що його називали «аутодидаскалом» («учителем самого себе»). Вільно володів 10 мовами. З 1699 протягом 40 років працював професором Неаполіт. ун-ту, викладав гуманітарні дисципліни. З 1734 — офіц. історіограф неаполіт. королівського двору. Найвідоміші політ.-правові твори В.: «Про єдиний принцип та єдину мету загального права» (1720), «Про незмінність правознавства» (1720—21), «Вічна ідеальна історія, згідно з якою відбуваються у часі історії усіх націй» (1723), «Засади нової науки про загальну природу націй, завдяки яким виявляються також нові засади природного права народів» (1725). Правова доктрина В. складається з кількох блоків ориг. політ.-правових ідей:

1) Ідея «рефлектуючих ролей права» в політ, історії будь-якого народу. Йдеться про конструкцію з 5 елементів: у її центрі — «право», в базисі — «народ», а далі (за годин, стрілкою) — «держава», «епоха» (конкр.-істор. час) і «закон». Право тут відіграє багатосен-сову рефлектуючу та імпульсуючо-ініціа-тивну роль (через мораль, звичаї і традиції), закріплюючись у менталітеті народу у вигляді «правильних» і «прийнятних» настанов політичного мислення і соціальної поведінки людей. Право, крім того, виконує політ.-вольові (через закони), філос.-світоглядні (через мову та освіту) і кумулятивно-інтегративні (через культуру) функції. Саме тому, на думку В., воно й називається «природним».

2) Ідея «еквівалентного співвідношення» трьох троїстостей у д-ві за умов панування у мікросоціумі даного народу засад «свободи», «юридичної рівності» та «загальної користі громадян»: а) всі гр-ни — економічні власники, всі гр-ни — політично вільні, всі гр-ни — під юрид. захистом; б) гуманна форма політ.-адм. правління, гуманний спосіб спілкування людей, високий рівень їхньої політ, культури; в) правова рівність усіх людей, всезагальність закону. У цьому контексті політика є формою орган ізації соціального буття людей, право — субстанціальністю самого буття, а закон — способом втілення і вияву «права».

3) Ідея динамічної взаємодії «політичної влади», «економічної власності» та «сили права». Ситуативним втіленням цієї взаємодії є визначення для влади юрисдикц. поля, для власності — законод. засад, а для права -юрид. нормативності.

4) Ідея потрійної іпостасності буття «економічної власності» — через приватизац. феномени «мати» (habere), «тримати» (tenere), «посідати» (possidere).

5) Ідея ситуативних взаємопереходів між «державним управлінням справами суспільства» і «народним самоврядуванням»; перебільшення у бік д-ви об'єктивно веде до тоталітаризму, перевага нар. самодіяльності може завести «в кут анархії — найгіршої з тираній». У сусп-ві, де не знаходять «золотої середини», поступово розгортаються «вперта партійна боротьба і безнадійні громадянські війни, а люди починають перетворювати міста в ліси, а ліси — в людські «барлоги».

6) Ідея «держави як унітарної єдності політичного тіла і правової душі народу». Д-ва як «універсальне громадянське благо», за В., складається з таких «тілесних» і «духовних» елементів, як земля (територія), оселі, шлюбно-сімейні союзи, збройні сили, мова та ін., які синтезуються у «власну політичну владу» і «власні закони». Якщо ж бодай один з елементів не є для даного народу-етносу власним, «то це лише видимість держави».

7) Ідея правового «розподілу компетенцій» між главою д-ви, з одного боку, та законод. і виконавчою владою — з другого (названа ідея послугувала першопочатком концепції поділу влад кінця 18 ст.). Багато ін. теор. положень В. також були пізніше використані для обгрунтування різних держ.-правових доктрин. Своє життя В. описав в «Автобіографії» (1725, 1728, 1731).

Віко Дж. - leksika.com.ua

Тв.: Основание новой науки об обшей природе наций. М. - К., 1994.

Літ.: Киссель М. А. Джамбаттиста Вико. М., 1980.

І. М. Варзар.

 

Схожі за змістом слова та фрази