Інеса Павлівна (28.У1ІІ 1924, Москва) — укр. правознавець, доктор юрид. наук з 1979, професор з 1981, з. ю. України з 1999. Навч. 1942—44 у Ташкент, юрид. ін-ті, 1944—46 — в Харків, юрид. ін-ті (тепер Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого), де 1949 закін. аспірантуру. Відтоді працює в цьому вузі, пройшовши шлях від асистента до професора каф. історії д-ви і права України та зарубіж. країн. Член двох спеціаліз. рад по захисту докт. дисертацій. Досліджує проблеми історії д-ви і права України. Осн. праці: «Історія держави і права країн Азії та Африки: Нариси» (1956, у співавт.), «Радянська держава та право у період Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)» (1964), «Держава і право Росії від лютого до жовтня 1917 р.» (1965), «Історія держави і права СРСР»
(ч. 2, 1972, у співавт.), «Розвиток управління промисловим підприємством у Радянській державі» (1975), «Єдиноначальність і колегіальність на соціалістичному промисловому підприємстві» (1979), «Рабовласницька та феодальна держава і право країн Азії та Африки» (1981), «Історія держави і права України» (ч. 1, 1993; ч. 2, 1996, у співавт.), «Історія держави і права України. Академічний курс» (т. 1—2, 2000, у співавт.). Лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (2002).
В. Д Гончаренко, Л. О. Зайцев.
