Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow гор-гуц arrow ГРАДОВСЬКИЙ
   

ГРАДОВСЬКИЙ

Олександр Дмитрович [13 (25).ХІІ 1841, Валуйський пов. Воронез. губ. - 6 (18).ХІ 1889, Петербург] - рос. правознавець, публіцист, доктор права з 1868, професор з 1869. Закін. 1862 юрид. ф-т Харків, ун-ту. Нетривалий час був редактором газ. «Харьковские губернские ведомости». З

Градовський О.Д. - leksika.com.ua

1863 працював у канцелярії харків. губернатора, з 1864 — чиновник для особливих доручень при воронез. губернаторові. Від жовтня 1866 і до кінця життя — на кафедрі держ. права Петерб. ун-ту: викладач, доцент (з 1867), професор. Тут же захистив магіс-тер. дисертацію «Вища адміністрація Росії XVIII ст. і генерал-прокурори» (1866) і докторську дисертацію «Історія місцевого управління в Росії» (1868). Водночас (від 1867) був професором імп. Олександрівсько-го ліцею.

Гол. підсумок творчої діяльності Г. — фун-дам. З-том на праця «Засади російського державного права» (т. 1 — «Про державний устрій», 1875; т. 2 — «Органи управління», 1876; т. З — «Органи місцевого управління», 1883), що принесла йому славу творця науки рос. держ. права. Г. належать також збірники «Політика, історія та адміністрація. Критичні й політичні статті» (1871), «Німецька конституція» (т. 1—2, 1875—76), «Державне право найважливіших європейських держав» (т. 1, 1886) та ін. праці. Був одним з піонерів дослідження держ. аспектів нац. питання («Національне питання в історії та літературі», 1873, та інші праці), опубл. кілька досліджень з проблем держ. права західноєвроп. країн. Г. аналізував держ.-прав, інститути в їх істор. розвитку. Обстоював пріоритетну роль д-ви, в нац. питанні виходив з тези про самобут. розвиток націй (народностей), вважав, що кожна з них має право на державність. Однак був непослідовним, оскільки водночас припускав, що польс. народ може знайти умови для розвитку в Рос. д-ві, уникав питання про самовизначення укр. народу. Г. симпатизував слов'янофілам, пробував поєднати європ. конституціоналізм з нац. традиціями, з позицій консерват. лібералізму критично ставився до зх. форм демократії і захисту прав особистості. В публіцист, статтях, які друкувалися у тогочас. пресі, пропонував, зокрема, боротися з політ, пристрастями, вів полеміку з Ф. Достоєвським щодо співвідношення сусп. і особистого вдосконалення, доводячи, що для розвитку особистості необхідні певні умови сусп.-політ, життя. У праці «Соціалізм на Заході Європи та в Росії» (1879) піддав критиці комунізм та соціальну революцію, які призведуть до знищення усіх «тих інституцій, що зумовлюють самостійне існування і самостійний розвиток людської особистості». З поч. контрреформ Г. відійшов від активної літ. і громад, діяльності, зосередившись на викладацькій роботі. Тв.: Собр. соч., т. 1-9. СПб., 1899-1907.

Літ.: Памяти Александра Дмитриевича Градовского. О., 1890; Краткий очерк жизни и деятельности А. Д. Градовского. СПб., 1904.

І. Б. Усенко.