(грец.— належний до найменування, від— ім'я)— Розділ мовознавства, що вивчає власні назви, їхнє походження, будову, розвиток. Значення О. зумовлене величезною кількістю власних назв і багатоманітністю наявної в них істор., етногр. та мовної інформації. 2) Сукупність власних імен. У цьому значенні вживаються і терміни "ономастична лексика", "онімія", "ономастикой". Залежно від позначуваних об'єктів О. поділяється на антропоніміку, топоніміку, космоніміку (вивчає власні назви зон і частин Всесвіту), зооніміку (власні назви тварин) та ін. Використання власних назв у худож. л-рі досліджує т. з. поетична ономастика.
Літ.: Перспективы развития славянской ономастики. М., 1980.
Ю. О. Карпенко.
|
