запобіжні — профілактичні заходи, що їх застосовують для створення у людини або тварин штучного активного або пасивного імунітету. Щ. вперше застосував Е. Дженнер (1796). Методи виготовлення вакцин теоретично обґрунтував і розробив Л. Постер (1881—85). Для створення активного імунітету (зберігається місяцями і навіть роками; звичайно застосовується для запобігання інфекц. хворобам) в організм уводять вакцини або анатоксини. Пасивний імунітет виробляється у перші години після Щ. при введенні препаратів (сироваток імунних і гамма-глобу-лінів), що містять готові захисні антитіла, але тривалість його невелика (тиждень, місяць; застосовується гол. чин. для лікування інфекційних хвороб). Для кожного виду Щ. запроваджена своя схема проведення імунізації (кількість Щ., часовий інтервал між ними, дозування). Вакцини наносять на шкіру або вводять внутрішньо шкірно, підшкірно, внутрішньо м'язово, внутрішньовенно, вдихуванням через рот, ніс (інгаляційний метод) або комбінованими методами. Щ. проти туберкульозу, натуральної віспи, дифтерії, поліомієліту здійснюється в плановому порядку; до цієї категорії відносять також Щ., що їх провадять в природних вогнищах інфекції (напр., кліщового енцефаліту, туляремії). Щ. проти ін. інфекційних хвороб провадять за епідеміологічними показниками: при появі небезпеки виникнення епідемій (напр., грипу). Щ. використовують і як захід індивідуальної профілактики для осіб, що були в спілкуванні з інфекційними хворими або тваринами. Щ. мають велике значення у боротьбі з інфекційними захворюваннями і для запобігання їм. Щеплення у ветеринарії бувають вимушені, якщо їх провадять в неблагополучних пунктах при наявності інфекційної хвороби для локалізації та припинення її; лікувальні Щ.— для лікування хворих тварин; діагностичні Щ.— з метою виявлення хворих тварин. При проведенні Щ. надзвичайно важливо дотримуватись правил асептики і антисептики.
|
