Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РОЗШУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ
   

РОЗШУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ

(рос. сыскное отделение) — спец, орган у Рос. імперії, що здійснював негласну оперативно-розшукову діяльність і розслідування злочинів загально-крим. характеру. Перші такі відділення (частини) виникли: 1866 — при канцелярії петерб. обер-поліцмейстера, 1880 — при канцелярії київ, поліцмейстера, 1881 — при канцелярії моск. обер-поліцмейстера. До складу відділення входили: начальник, його помічник, поліц. наглядачі, чиновники, зав. столів і городові. Призначення і звільнення зі служби начальника та його помічника здійснювалося за поперед, домовленістю з губернатором і прокурором окруж. суду.

В липні 1908 було прийнято закон «Про організацію розшукової частини», за яким у містах і повітах при поліц. управліннях утворювалися Р. в. Цей закон уперше в історії Росії вивів у загальнодерж. правове поле поліц. служби розшуку, що раніше функціонували в ряді регіонів, і надав прав, базу для утворення нових. Залежно від розміру території і кількості населення Р. в. поділялися на чотири розряди, що зумовлювало їхній штат і рівень фош. утримання. Всього було організовано 89 таких відділень. В Україні вони діяли в: Києві, Одесі й Харкові — відділення першого розряду; Єлизаветграді, Катеринославі, Миколаєві — другого; Житомирі, Кам'янці-Подільському, Полтаві, Кременчуці, Сімферополі, Херсоні, Керчі, Бердичеві — третього; Чернігові — четвертого розряду. Кожне Р. в. складалося зі столів особистого затримання, розшуку, спостереження, а також довідкового реєстрац. бюро, що було гол. частиною його внутр. організації. Воно займалося реєстрацією злочинців, систематизацією даних про них і встановленням їх особи, видачею довідок про судимість, розшуком осіб, які переховувалися.

У своїй діяльності Р. в. здебільшого використовували зовн. спостереження і негласних співробітників, такі джерела, як чутки, доноси (анонімні повідомлення і листи), відомості й довідки, отримувані від осіб різних професій, які постійно спілкувалися з чинами цього відділення.

Законом передбачалося наблизити Р. в. до суд. відомства, призначати його начальника і помічника за згодою з прокурором, надати прокурору право доручати кожному чину розшук, поліції окр. завдання і стежити за їх виконанням. Намічалося відкриття шкіл для навчання майб. розшуковиків. Розшук, поліція у цар. Росії будувалася за принципом децентралізації, що було істотним недоліком її організації.

За досвідом європ. країн для б-би зі злочинністю у Росії починають запроваджувати наук, методи і тех. засоби: антропометричну с истему А. Бертільйона і систему реєстрації злочинців, засновану на дактилоскопії. Цей комбінований метод реєстрації існував у Росії до 1917. Перше дактилоскопічне бюро утворено в січ. 1904 при Р. в. Київ, міської поліції. Тільки за перший рік його існування пройшли дактилоскопію 1590 чоловіків і 397 жінок.

Видана 1910 «Інструкція чинам розшукових відділень» виявилася недосконалою і не внесла очікуваної конкретизації, не унормувала діяльність цих підрозділів. Питання керівництва пошук, операціями, контролю за діяльністю співробітників, розміщення наявних сил і коштів, як і раніше, залежали від нач. розшукової та загальної поліції на місцях. Структура і функції Р. в. регламентувалися «Загальним заснуванням губернським», «Статутом кримінального судочинства», «Статутом про попередження і припинення злочинів», «Загальним статутом рахунковим» і низкою відомчих актів МВС. Після Лют. революції 1917 Р. в. були спочатку перетворені на установи карного розшуку при органах міліції Тимчас. уряду, а в липні 1917 підпорядковані м-ву юстиції, де було утв. бюро карного розшуку.

Літ.: Организация и деятельность уголов. сыска в дорев. России (кон. XIX - нач. XX в.). М., 1984; Ярмыш А. Я. Наблюдать неотступно: Адм.-полиц. аппарат царизма и органы полит, сыска в Украине в кон. XIX — нач. XX веков. К., 1992; Самойленко Е. А. Киев, городская полиция в серед. XIX - нач. XX вв. К., 2000.

О. О. Самойленко, В. М. Чисніков.

 

Схожі за змістом слова та фрази