(ВФП) -міжнародне демократичне об'єднання профспілок. Засн. З.Х 1945 на 1-му Всесвітньому конгресі профспілок у Парижі. Спочатку ВФП об'єднувала всі найбільші нац. профцент-ри світу за винятком Американської федерації праці. У 1949 очолювані реформістськими лідерами Британський конгрес тред-юніонів, Конгрес виробничих профспілок США та деякі ін. профцентри вийшли з ВФП і створили Міжнародну конфедерацію вільних профспілок. Діяльність ВФП за статутом, прийнятим 1945 і доповненим 1969, спрямована на зміцнення єдності дій профспілок усіх країн світу, на боротьбу за соціально-екон. і демократичні права трудящих, за прогрес і нац. незалежність, за мир і міжнар. безпеку, проти імперіалізму і всіх форм колоніалізму.
ВФП проводить всесвітні конгреси профспілок (9-й відбувся 1978 у Празі), скликає міжнар. і регіональні конференції, наради з питань соціально-екон. боротьби робітн. класу і єдності міжнар. профспілкового руху; на її заклик не раз проводились міжнар. акції солідарності з трудящими різних капіталістич. країн (напр., Чілі, Уругваю та ін.). ВФП активно співробітничає з Рухом прихильників миру, брала участь у масовому русі протесту проти агресії США у В'єтнамі, Ізраїлю проти араб. країн тощо. ВФП користується в ООН консультативним статусом, бере участь у роботі Економічної і соціальної ради та регіональних екон. комісій ООН, Міжнародної організації праці,
ЮНЕСКО та ін. спеціалізованих міжнародних організацій.
Федерація об'єднує бл. 170 млн. членів профспілок майже з 70 країн світу (1977), в т. ч. професійні спілки СРСР (з 1945). Керівні органи федерації: Всесвітній конгрес профспілок, Генеральна рада, Бюро ВФП. Оперативне керівництво діяльністю ВФП здійснює постійний представницький орган - Секретаріат (з 1956 перебуває у Празі). ВФП видає журн. "Всесвітній профспілковий рух" кількома мовами та інформаційні бюлетені.
Літ.: Пименов П. Т. ВФП и советские профсоюзы. М., 1975.
І. Ф. Пойда.
