в анатомії — частина скелета людини та хребетних тварин. Має вигляд широкого кільця; представлений двома тазовими кістками (кожна утворена зрощенням клубової, лобкової та сідничної кісток), крижами і куприком. Розрізняють великий та малий Т. Великий Т. спереду обмежений м'якими тканинами передньої черевної стінки, ззаду — хребтом, з боків — крилами клубових кісток; малий Т. спереду — лобковими кістками, ззаду— крижами і куприком. У великому Т. містяться органи нижнього відділу черевної порожнини, в малому — пряма кишка, сечовий міхур, статеві органи. У люднії у зв'язку з прямоходінням Т. несе на собі масу частин тіла, що лежать вище, пом'якшує поштовхи і трясіння, що виникають від пересування, служить для з'єднання з тулубом нижніх (у тварин — задніх) кінцівок. Т.— місце прикріплення м'язів спини, хребта, живота, кінцівок. Будова Т. має статеві особливості: у зв'язку з виношуванням плоду жіночий Т. більш широкий і глибокий, ніж чоловічий. Захворювання: переломи, абсцеси, флегмони, остеомієліт, пухлини тощо.
Ю. Я. Полулях.
