— кодекс вавілонського рабовласницького права, виданий бл. 1760 до н. е. царем Хаммурапі (звідси й назва); одна з визначних пам'яток права давньосхідного суспільства. X. з. мали відверто класовий характер, відображали привілейоване становище рабовласницької верхівки. Складалися з 282 статей, пролога та епілога, в яких містилися норми про судочинство, власність, шлюб, сім'ю, працю тощо. X. з. встановлювали смертну кару за крадіжку, грабіж, переховування рабів та ін. Висічені на діоритовій стелі X. з. виявлено 1901—02 франц. археолог. експедицією. Зберігається в Луврі.
|
