- 1) Особливі частини і підрозділи ЗС, призначені для проведення у криз. ситуаціях чи з початком війни розвідувальних, диверс, терорист, та ін. таємних операцій на території іноз. д-ви або в тилу противника.
Світ, практика організації спец, диверс.-розвід, формувань зародилася у 30-х рр. 20 ст. Досвід Другої світ, війни 1939—45 показав ефективність таких підрозділів, тому з 2-ї пол. 20 ст. багато країн починають утворювати аналогічні структури у власних ЗС. Особовий склад цих підрозділів відрізняє спеціальна фіз. і бойова підготовка. С. п. ч. і п. мають, як правило, особливі розпізнавальні знаки і кодове найменування. У США — це «зелені, червоні, чорні берети», «морські котики»; у Великобританії — «командос»; в Італії — «бойові плавці». В СРСР були армійські та флот, роти і бригади спец, призначення. Найактивніше в 2-й пол. 20 ст. диверсійно-розвід. групи використовувались у регіон, конфліктах і локальних війнах провід, країнами військ, блоків НАТО і Варшав. договору. 2) Силові підрозділи спецслужб і поліц. сил, призначені для звільнення заручників, припинення терорист, акцій, ліквідації незакон.
збройних формувань і організ. злочинних угруповань. У США, напр., це загін «Дельта». В Україні аналогічні завдання виконують спец, підрозділи СБУ і підрозділи міліції швидкого реагування — «Беркут», «Титан», «Сокіл» та ін. Діяльність цих підрозділів регулюється Законами «Про міліцію» (1990), «Про Службу безпеки України» (1992) та ін.
Літ.: Колпакиди А., Прохоров Д. Империя ГРУ: Очерки истории рос. воен. разведки, кн. 2. М., 2000; Пыхалов И. Спецслужбы США. СПб.—М., 2002; Суд. правоохор. та правозахисні органи України. К., 2002; Дульський О. Стратегія діяльності спецпідрозділів по б-бі з організ. злочинністю МВС України на сучас. етапі.
«Право України», 2002, № 8.
В. О. Козенюк.
