—розділ логіки, в якому досліджуються умови правильності міркувань шляхом аналізу істиннісних відношень між складними висловлюваннями. При побудові Л. в. виходять з припущення, що кожне висловлювання або елементарне, або складається з елементарних висловлювань — за допомогою логічних зв'язок ("і", "або", "якщо" та ін.) чи операторів ("невірно, що", "можливо, що", "буде вірно, що", "вірити, що" тощо). Структура елементарного висловлювання в Л. в. не розглядається. Припускається, що істиннісна оцінка кожного складного висловлювання визначається оцінками елементарних висловлювань, з яких воно складається. Одні висловлювання можна перетворювати на інші; правила перетворювання в Л. в. формулюються так, щоб з істинних висловлювань одержувати тільки істинні.
А. Т. Ішмуратов.
|
