Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow поліо-поляк arrow ПОЛЬСЬКА І ШВЕДСЬКА ІНТЕРВЕНЦІЯ ПОЧАТКУ 17 СТОЛІТТЯ
   

ПОЛЬСЬКА І ШВЕДСЬКА ІНТЕРВЕНЦІЯ ПОЧАТКУ 17 СТОЛІТТЯ

— агресивні дії експансіоністських правлячих кіл Речі Посполитої та Швеції, спрямовані на розчленування Рос. держави та позбавлення її держ. незалежності. На поч. 17 ст., коли в Росії загострилися антифеод. боротьба (див. Селянська війна початку 17 століття в Росії) та суперечності всередині пануючого класу, правляча верхівка Речі Посполитої почала замасковану інтервенцію проти Рос. д-ви — восени 1604 при її підтримці загони Лжедмитрія І вдерлися на Сіверську Україну. Повстання в Москві в травні 1606, що закінчилося вбивством самозванця, означало поразку першої спроби агресії польс. феодалів проти Росії. Невдовзі польс. уряд здійснив ще одну спробу замаскованої інтервенції проти Рос. д-ви, використавши для цього Лжедмитрія II. Уряд Василія Шуйського в лютому 1609 уклав зі Швецією Виборзький договір, за яким Швеція надавала Росії для боротьби проти польс. загонів військо найманців взамін м. Корели з повітом (місц. населення не підкорилося умовам договору). Використавши цей договір як привід, Річ Посполита почала відкриту інтервенцію проти Росії. У вересні 1609 військо Речі Посполитої почало облогу Смоленська. Щоб зберегти привілейоване становище боярства і не допустити розгортання антифеод. руху в країні, створений після скинення В. Шуйського боярський уряд (див. "Семи боярщина") в серпні 1610 визнав рос. царем польс. королевича Владислава (див. Владислав IV Ваза) і потай впустив польс.-лит. військо в Москву. Це викликало піднесення нац.-визвольної боротьби (див., зокрема, Народне ополчення 1611 —12 під керівництвом Мініна і Пожарського). Широко розгорнулася й визвольна боротьба нар. мас України, що ослаблювала сили польс. феодалів і тим полегшувала рос. народові боротьбу за нац. незалежність. 26.X (5-ХІ) 1612 Москву було визволено. Останню спробу завоювання Рос. д-ви польс. уряд зробив 1617, коли його військо почало облогу Москви. Ця спроба теж закінчилася невдало для Речі Посполитої, в жовтні 1618 її військо змушене було відступити. Уряд Речі Посполитої пішов на підписання Деулінського перемир'я 1618. Росія, хоч і втрачала частину земель, дістала тривалий перепочинок. Відкрита швед. інтервенція почалася влітку 1610 на Пн. Росії. В липні 1611 швед. військо захопило Новгород, а до весни 1612 — Копор'є, Ям, Івангород, Орєшек, Гдов, Порхов, Стару Русу, Ладогу й Тіхвін. Спроби шведів захопити Псков (1612, 1615) закінчилися невдачею. Після другої спроби швед. уряд погодився на мирні переговори з урядом Михайла Федоровича, що завершилися укладенням Столбовського миру 1617. Цей мир і Деулін-ське перемир'я означали крах польс. і швед. інтервенції в Росії.

Літ.: Флоря Б. Н. Русскопольские отношения и балтийский вопрос в конце XVI — начале XVII вв. М., 1973.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази