Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow українське-уні arrow УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ
   

УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ

— реакційна ан-тинар. політика і практика укр. буржуазії, що характеризуються затушковуванням класових суперечностей всередині української буржуазної нації, проповіддю нац. виключності укр. народу і розпалюванням нац. ворожнечі, зрадництвом інтересів народу в ім'я встановлення свого екон. і політ. панування. Соціальною базою, на якій виник У. б. н., були бурж.-поміщицькі верстви, а згодом укр. куркульство, які прагнули до монопольного права експлуатації трудящих України. Як і будь-який націоналізм, У. б. н. є антиподом інтернаціоналізму. Ідейно-політ. основи У. б. н. зводяться до заперечення класового поділу і соціальних антагонізмів на Україні в дореволюц. період, до погляду на укр. народ як на єдину сел. масу, до проповіді одвічної протилежності націй, зокрема українців і росіян, до намагання захопити в свої руки керівництво нац.-визвольним рухом, підпорядкувати соціальну і нац.-визвольну боротьбу укр. трудящих проти капіталістич. гноблення та іноземних поневолювачів класовим інтересам укр. буржуазії. Намагаючись теоретично обгрунтувати свої політ. концепції, ідеологи У. б. н. вдаються до найреакційніших філос. і соціологічних теорій — об'єктивного і суб'єктивного ідеалізму, метафізики й агностицизму, соціального дарвінізму тощо. Націоналістич. ідеї укр. буржуазії почали формуватися в серед. 19 ст. З розвитком капіталізму, особливо в період переростання його в імперіалізм, У. б. н. цілком втратив навіть куці загальнодемократичні елементи і перетворився на крайньо праву, реакційну, антинародну ідеологію.

Осн. принципи ідеології У. б. н. сформульовано в творах П. О. Куліша,

В. Б. Антоновича, О. Я. Кониського. Вони намагалися обґрунтувати ідеї "безкласовості" укр. народу, "єдиного потоку" в його культурі. Чільне місце серед ідеологів укр. буржуазії кін. 19 — поч. 20 ст. належить

М. С. Грушевському, який намагався надати У. б. н. "наукоподібного" вигляду. М. Грушевський обстоював "месіанську" (див. Месіанізм) роль укр. народу щодо ін. народів і цілком виключні, особливі шляхи його істор. розвитку. При цьому укр. буржуазія, налякана загостренням класової боротьби, йшла на зговір як з рос. самодержавством, так і з австр. та нім. імперіалістами (на Зх. Україні),вбачаючи в них союзників у боротьбі проти революц. руху. Широка демократична громадськість, представники молодого робітн. руху піддали гострій критиці ідеологію У. б. н. Антинар., реакційний характер й викривали укр. революц. демократи Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський,

П. Грабовський та ін. На поч. 20 ст. виникли укр. бурж. і дрібнобурж. націоналістич. партії — "Революційна українська партія" [з 1905 — "Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)], Товариство українських поступовців (ТУП), "Спілка" та ін., а також нац.-демократична і радикальна партії в Сх. Галичині, які маскувалися різного роду соціалістич. і демократич. назвами, але в дійсності захищали інтереси поміщиків і капіталістів. Перебуваючи по суті в одному класовому таборі з буржуазією пануючої нації, верховоди У. 6. н. вбачали в ній союзника в боротьбі проти революц. руху і йшли з нею на угоду. В Сх. Галичині, зокрема, в роки 1-ї світової війни вони створили "Союз визволення України", який мав на меті відірвати Україну від Росії і створити укр. монархічну д-ву під нім. протекторатом. Нищівного удару ідеології та політиці У. б. н. завдали більшовики, В. І. Ленін, який, підтримуючи право укр. народу на самовизначення, водночас викривав антинар. діяльність укр. бурж. націоналістів, зокрема т. з. укр. соціал-демократів. Останні, прикриваючись псевдореволюц. фразеологією, намагалися роз'єднати робітн. клас за нац. ознакою, що В. І. Ленін затаврував як зраду інтересів "своєї батьківщини, України" (Повне зібр. тв., т. 24, с. 125). В. І. Ленін, більшовики переконливо доводили, що укр. буржуазія, поміщики, куркулі були не менш жорстокими визискувачами нар. мас, ніж рос., нім. та інші капіталісти. Більшовицькі орг-ції України, керуючись ленінськими настановами з національного питання, вели невтомну роботу по інтернац. згуртуванню трудящих, рішуче викривали антинар. сутність У. б. н., яка найяскравіше виявилася в період боротьби трудящих України за встановлення і зміцнення Рад. влади. В цей час лідери У. б. н. стали на шлях відвертої зради інтересів народу. Очолювана М. Грушевським, В. Винниченком, С. Петлюрою Центральна рада, створена після Лютн. бурж.-демократичної революції 1917, стала одним з осн. осередків загально-рос. контрреволюції. В січні 1918 вона підписала ганебну Брест-Литовську угоду 1918, що відкрила шлях на Україну нім.-австр. окупантам. Продавали Україну іноз. імперіалістам й ін. націоналістичні "уряди" — гетьманщина, Директорія, яка в квітні 1920 підписала зрадницьку Варшавську угоду 1920 (див. також Петлюрівщина), контрреволюц. уряд "Західноукраїнської народної республіки", який фактично сприяв окупації Сх. Галичини військами бурж.-поміщицької Польщі. В результаті перемоги Великої Жовтн. соціалістичної революції, утворення багатонац. соціалістичної д-ви — Союзу РСР—та побудови соціалізму зникла соціальна база для бурж. націоналізму всередині країни. Після закінчення громадян. війни 1918—20 центри У. б. н. перемістилися за кордон, зокрема у Варшаву, Львів, Берлін, Прагу, Відень, а також у Канаду і США. Там укр. бурж. націоналісти продовжували вести підривну роботу проти СРСР та Рад. України. На поч. 20-х рр. вони організовували на тер. УРСР куркульсько-націоналістичні банди, а після розгрому бандитизму створювали підпільні контрреволюц. орг-ції ("Братство укр. державності", "Спілка визволення України" та ін.). Особливу роль в антирад. планах верховодів У. б. н. та їхніх імперіалістичних хазяїв мала відіграти Зх. Україна, яку вони намагалися перетворити на плацдарм для нападу на СРСР. Рішучого удару цим планам завдало возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі. Під час 2-ї світової війни укр. бурж. націоналісти співробітничали з нім.-фашист. загарбниками. Бурж.-націоналістичні організації, зокрема "Організація українських націоналістів" (ОУН) та ін., створені ще в передвоєнний час на зх.-укр. землях, служили гітлерівським окупантам, чинили злочини проти рад. людей. Укр. націоналісти допомагали окупантам грабувати Україну, були активними учасниками гітлерівських "акцій" по винищенню мирного населення. Прямим пособником фашистів була уніатська церква, очолювана А. Шептицьким. Після визволення Зх. України від нім.-фашист. загарбників сформовані при допомозі гітлерівців націоналістичні банди т. з. Української повстанської армії (УПА), підтримувані куркулями і реакційним уніатс ьким духівництвом, тероризували населення зх. областей, намагаючись зірвати здійснення там соціалістич. перетворень. Очолювані комуністами трудящі маси викорінили бандитизм. Тепер українська бурж.-націоналістична еміграція групується навколо таких контрреволюційних орг-цій і угруповань, як "Закордонні частини ОУН" (ЗЧ ОУН), "Закордонне представництво Української головної визвольної ради" (ЗП УГВР), "Український конгресовий комітет Америки" (УККА), "Комітет українців Канади" (КУК), "Світовий конгрес вільних українців" (СКВУ) та ін., які перетворилися на агентуру імперіалістичних спец. служб і розвідок і виконують найбрудніші диверсії проти СРСР і країн соціалістичної співдружності, комуністичного, робітничого і нац.-визвольного руху. У. б. н. став складовою частиною антикомунізму. Укр. бурж. націоналісти як прислужники імперіалізму вдаються до знавіснілої антирадянщини, змикаючись на цій платформі з сіонізмом, роздмухують націоналістичну істерію тощо. Український народ, вихований партією в дусі радянського патріотизму, соціалістичного інтернаціоналізму, дружби народів, рішуче відкидає всі спроби укр. бурж. націоналістів посіяти розбрат між народами Рад. країни. Завдяки невтомній роботі Комуністичної партії України по пропаганді досягнень ленінської національної політики, по викриттю антинар. єства У. б. н. його ідеологія і політика зазнали цілковитого краху.

Літ.: В. І. Ленін, КПРС про боротьбу з націоналізмом. К., 1978; Євдоки-менко В. Ю. Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму. К., 1968; Римаренко Ю. І. Буржуазний націоналізм та його "теорія" нації. К., 1974; Дмитрук К. Є. Під штандартами реакції і фашизму. К., 1976; Чередниченко В. Анатомія зради. К., 1978.

В. Ю. Євдокименко.

 

Схожі за змістом слова та фрази