Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Р-радіо arrow РАДІОЛОКАЦІЯ НЕБЕСНИХ ТІЛ
   

РАДІОЛОКАЦІЯ НЕБЕСНИХ ТІЛ

— вивчення Сонця, планет, метеорів та інших тіл Сонячної системи за допомогою радіолокації. Здійснюється шляхом посилання радіосигналу з Землі до цих тіл та приймання розсіяного випромінювання від них за допомогою наземного приймача. На сучас. етапі розвитку техніки Р. н. т. можлива лише для тіл Сонячної системи, оскільки радіосигнали від небесних тіл, розташованих за її межами, такі слабкі, що не можуть бути прийнятими найчутливішими приймальними пристроями. Р. н. т. запропонував М. Д. Папалексі. Першим об'єктом, який вивчали таким способом, був Місяць (1946). При радіолокаційних зондуваннях Сонця і планет Сонячної системи вивчають зміну амплітуди, величину запізнення розсіяного сигналу, зміну його фази, частоти і поляризації залежно від кута падіння радіохвилі на об'єкт, що дає змогу одержувати інформацію про фіз. і динамічні властивості цих об'єктів. Р. н. т. дозволяє визначати швидкість і напрям руху та обертання Сонця і планет, розміри нерівностей їхньої поверхні, вивчати динаміку сонячної корони. Ці дослідження сприяли виявленню нових даних про властивості планет: уточнено астрономічну одиницю, визначено напрям і період обертання Венери і Меркурія, характер рельєфу Місяця, Меркурія, Венери і Марса. Див. також Радіолокація метеорів.

С. Я. Брауде.

 

Схожі за змістом слова та фрази