(від лат. — introspecto дивлюся всередину) — один з напрямів у психології, який вважає основним методом психологічного дослідження людини самоспостереження (інтроспекцію). І. п. набула поширення в кінці 19 ст. Переоцінка методу самоспостереження зумовила появу інтроспекціонізму як ідеалістичного вчення у психології. Представники І. п., виходячи із наявного у людини вміння спостерігати за своїми почуттями, думками, бажаннями, тлумачать цю здатність суб'єктивістськи, однобічно, як єдине джерело знань про внутр. світ людини. Проте психологія, яка базується на матеріалістичній основі, доводить, що метод самоспостереження у вивченні суб'єктивного світу людини — допоміжний. Його дані потребують перевірки ін. наук. методами і практикою. Гносеологічні і соціальні корені інтроспекціонізму, наук, неспроможність І. п. було доведено діалектико-матеріалістичною філософією.
В. І. Войтко.
