— один із основних методів наук. дослідження в психології та педагогіці, що полягає у вивченні особистості в природних умовах життя й діяльності. Вперше запропонував його на поч. 20 ст. О. Ф. Лазурський. При П. е. піддослідні не знають, що вони беруть участь у досліді. П. е. поступається лабораторному в точності й можливості контролювати досліджувані явища, однак дає змогу уникнути деяких вад лабораторного дослідження (штучності, ізольованості тощо). Розрізняють констатуючий і перетворюючий (навчаючий і виховуючий) П. е. Використовують переважно в дитячій і пед. психології.
О. І. Пенішкевич.
|
