- конст. право гр-н (ст. 34 Конституції України). Передбачає можливість кожної людини самостійно визначати для себе систему моральних, духовних та ін. цінностей і вільно, без ідеол. контролю оприлюднювати свої думки шляхом використання будь-яких засобів їх вираження, у т. ч. через поширення інформації у вигляді поглядів і переконань з різних питань політ., екон., культур., духовного життя сусп-ва і д-ви. Серед конст. гарантій названого права — положення ст. 15 Конституції України про те, що: сусп. життя в країні грунтується на засадах політ., екон. та ідеол. багатоманітності; жодна ідеологія не може визнаватися д-вою як обов'язкова; цензура заборонена; д-ва гарантує свободу політ, діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Конституційні положення стосуються не будь-якої думки, а тільки тієї, яку виражено назовні, об'єктивно, шляхом певних фіз. дій, вчинків, оскільки лише така думка здатна зачіпати інтереси ін. учасників сусп. життя, набувати соціального значення. Позаяк, крім поглядів і переконань, існують також інші форми мислення, названа свобода охоплює вираження й ін. «продуктів» мислення, психол.-інтелектуальної діяльності: раціоналізованих почуттів, установок, орієнтацій, концепцій, теорій.
П. на с. д. і с, на в. в. с. п. і п. не є абсолютним. Виходячи з положень міжнар.-правових актів про те, що користування вказаним правом накладає особливі обов'язки та особливу відповідальність і виключає неприпустимість зловживання ним, Конституція України встановила щодо цього права ряд обмежень. їх можна визначити як: загальносоціальні — забезпечення громад, порядку, запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення; особистісні — захист репутації або прав ін. людей; політичні — врахування інтересів нац. безпеки, тер. цілісності, підтримання авторитету та неупередженості правосуддя, запобігання розголошенню конфіденційно одержаної інформації.
Літ.: Рабінович ТІ. М. Права людини і гр-нина в Конституції України. X., 1997.
Т. А. Костецька.
