Якуб [псевд. Міцкевича Костянтина Михайловича; 22.Х (13.XI) 1882, хутір Акінчиці, тепер Стовбцовського р-ну Мін. обл.—13.VIII 1956, Мінськ] — білорус. рад. письменник, нар. поет БРСР (з 1926), акад. АН БРСР (з 1928), засл. діяч науки БРСР (з 1944). Один з основоположників нової білорус. л-ри і білорус. літ. мови. Член КПРС з 1945. За участь у нелегальному з'їзді вчителів (1906) і за революц. агітацію серед селян засуджений на три роки позбавлення волі (1908—11). Друкуватися почав 1906. Перша зб. поезій —"Пісні печалі" (1910); збірки "Оповідання" (1912); "Рідні образи" (1914). Був одним з організаторів білорус. ун-ту і Академії наук БРСР. Створив епічні поеми "Нова земля" (1923) і "Симон музика" (1925). Трилогія "На розстанях" ("В поліській глушині" 1923; "В глибині Полісся", 1927; "На розстанях", 1954) — про шляхи демократичної інтелігенції в революцію. У повістях "На просторах життя" (1926), "Трясовина" ("Дід Талаш", 1934), драмі "Війна — війні" (1937), книзі віршів "Наші дні" (1937) оспівував рад. патріотизм, дружбу народів, показав формування нової людини. За цикл патріотичних віршів періоду Великої Вітчизн. війни К. в 1946 удостоєний Держ. премії СРСР. Поема "Рибалчина хата" (1947: Держ. премія СРСР, 1949) — про боротьбу трудящих Зх. Білорусії за возз'єднання білорус. народу в єдиній Рад. державі. Писав літ.-публіцистичні статті. Багато творів К. присвятив укр. народу ("Розлука. Українським та білоруським партизанам" та ін.), Т. Шевченкові — вірш, статтю і наукове дослідження "Т. Шевченко і білоруська література" (1939), переклав ряд його творів. Нагороджений 5 орденами Леніна, ін. орденами, медалями. Тв.: Збор твора. г. 1—14. Мінск, 1972—79; Укр. перекл.— Прокурор. X., 1930; Вибрані твори. К., 1951; Війна — війні. К., 1956; На розстанях. К., 1970; Дід Талаш К., 1971; Рос. перекл.— Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1956:Стихотворения и поэмы. Л., 1978.
С. А. Крижанівський.
