Соціалістична Республіка Македонія — союзна республіка у складі СФРЮ. Пл. 25,7 тис. км2. Нас. 1836 тис. чол. (1978, оцінка). Столиця — м. Скоп'є. Вищим органом держ. влади Македонії є Скупщина республіки, що складається з 3-х палат — віча об'єднаної праці, віча місц. об'єднань і громадсько-політ. віча. Компетенція Скупщини визначена конституціями федерації та республіки. Виконавчу владу здійснює уряд— виконавче віче республіки. Більшу частину тер. займають середньовисокі гори, розділені міжгірними улоговинами й річковими долинами. Район високої сейсмічності. Клімат помірно континентальний, на Пд.— середземноморський. Гол. річка — Вардар, найбільші озера — Охридське, Преспа. На схилах гір — мішані ліси і чагарники, вище 2000 м — гірські луки. Осн. населення — македонці. Живуть також албанці, турки, серби, хорвати, чорногорці, болгари. Міське населення становить 50%. Великі міста: Скоп'є (Скопле), Бітола, Прилеп. М. утворена на тер. Вардарської Македонії (див. Македонія, істор. обл.), яка 1918 у складі Сербії стала частиною Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 — Югославія). У квітні 1941 більшу частину Вардарської М. окупували війська монархо-фашист. режиму в Болгарії, ін. райони — фашист. Італія. 11.Х 1941 під керівництвом Компартії Югославії на тер. М. почалася збройна визвольна боротьба, яка стала складовою частиною Народно-визвольної війни в Югославії (1941—45). Після вступу Рад. Армії на Балкани (в листопаді 1944) тер. М. було остаточно визволено Народно-визвольною армією Югославії з участю військ уряду Вітчизн. фронту Болгарії. У квітні 1945 створено перший нар. уряд М. З 1945 М.— народна, з 1963 — соціалістична республіка в складі СФРЮ-М. в умовах соціалістич. буд-ва перетворилась з агр. району на одну з важливих баз чорної і кольорової металургії країни з розвинутою хім. пром-стю. На базі місц. мінерально-сировинних ресурсів розвивається гірничорудна пром-сть, представлена добуванням хромітів (перше місце в країні; переробка їх у Скоп'є і Тетово), свинцево-цинкових (виплавка у Тітов-Велесі), марганцевих, мідних і заліз, руд, сурми, урану, магнезиту. Осн. центр чорної металургії і металообробки — Скоп'є. Енергетика базується на місц. гідроресурсах — система ГЕС "Маврово", ГЕС на р. Црний Дрим. На відходах виробн. концентратів кольорових металів діють підприємства неорганічної хімії. Традиційні галузі — текст. і харч., зокрема тютюнова. Є підприємства маш.-буд. і металообр., буд. матеріалів, деревообр., шкіряно-взут. галузей. Розвинуті кустарні промисли і ремесла. В с. г. переважає землеробство, осн. його осередки у міжгірних улоговинах. Товарні культури: тютюн, бавовник, мак, сезам, виноград, ранні овочі й плоди; прод.— пшениця і кукурудза. В гірських районах — вівчарство, частково розводять велику рогату худобу, птицю. Лісове г-во. Туризм. У республіці запроваджено обов'язкове поч. навчання в рамках 8-річної осн. школи для дітей віком від 7 до 15 років. На базі цієї школи будуються загальноосв. Серед. школи — гімназії (строк навчання 4 роки) і профес. школи (1—3 роки навчання). Найбільші вузи: ун-т (засн. 1949; при ньому — екон. н.-д. ін-т) і пед. академія у Скоп'є. Македонська академія наук і мистецтв, нац. ін-т історії, ін-ти фольклору, геології, ветеринарний — усі у Скоп'є, ін-т гідробіології у м. Охриді, ін-т бавовни у м. Струмиці, бл. 20 наук. т-в. У Скоп'є містяться нар. б-ка, б-ка ун-ту, б-ка ім. просвітителів братів Д. і К. Миладинових, істор. архів. Музеї: археол. (засн. 1924), істор. (засн. 1926), худож. галерея (засн. 1948), етногр. (засн. 1949) — усі у Скоп'є; у м. Охриді — істор. і худож. музеї. В Скоп'є працюють вид-ва "Культура", "Просветно дело", "Македонська книга". Центр. Друк. орган Соціалістич. Республіки Македонії — газ. "Нова Македонія". Радіомовлення македонською мовою — з 1944, телебачення — з 1964. Проблеми виникнення й періодизації македон. л-ри досі не дістали остаточного вирішення в працях учених різних країн. Важливу роль для розвитку македон. л-ри мала наук. діяльність К. Мисиркова (1874—1926), який створив зразок македон. літ. мови, близький до її сьогоднішньої фонетичн ої і морфологічної структури. Засновником сучасної македон. поезії був перший у М. пролет. поет К. Рацин (1908—43). Революц.-патріотичними тенденціями позначена творчість К. Неделковського (1912—41), М. Богоєвського (1919 —42), В. Марковського (н. 1915). Осн. теми творчості письменників повоєнного часу — події визв. боротьби народів Югославії під час 2-ї світової війни, будівництво соціалістичного суспільства, становлення нової людини. Серед поетів М.: С. Яневський, Б. Конеський, А. Шопов, Л. Каровський, Г. Тодоровський, Ц. Андреєвський, Є. Манев, А. Поповський та ін. В 50—70-х рр. у літературі М. утверджуються жанри роману й повісті (С. Яневський, Д. Солев, С. Дракул, Й. Бошковський, Й. Леов, Г. Абаджієв, Ж. Чинго). В драматургії працюють В. Ільоський, К. Чашуле, Т. Арсовський; в дит. л-рі — В. Ніколеський, В. Подгорець, О. Николова. На Україні в перекладі укр. мовою видано зб."Македонська новела"(1972), роман "Ясени" (1974) С. Яневського, кн. "Гайдуцька криниця" (1974) В. Подгорця, опубліковано добірку поезій у журн. "Всесвіт" (1975, № 8). На тер. М. збереглися руїни міст (Стобі, Скупі, Гераклеї), які існували ще до 4—6 ст. Середньовічна архітектура М. розвивалася під впливом Візантії: залишки циклопічних стін Скоп'є (535), замку царя Самуїла (поч. 11 ст.), фортеці в Струмиці (11 ст базиліка св. Софії в Охриді (бл. 1037—50). В 12—14 ст. в культовому буд-ві утвердився тип хрестово-купольного храму з однією (церква св. Михаїла і Гавриїла в Лесново, 1341) або п'ятьма (церква св. Пантелеймона в Нерезі, 1164) верхами. Від часів тур. панування залишилися купольні мечеті, мінарети, баштоподібні житла тощо. Від 18—19 ст. збереглися ансамблі монастирів (Іоанна Бігорського, 1743) та зразки нар житла. За роки нар. влади в М. реконструюють і споруджують нові міста. За проектом япон. арх. К. Танге після землетрусу 1963 відбудовується місто Скоп'є. Серед споруд 60-х рр.— Будинок профспілок (арх. С. Брезовський), Істор. архів (арх. Г. Константиновський), Македонський нар. театр (арх. М. Крстоношич), усі — в Скоп'є; аеропорт у Петровці (арх. Д. та Т. Димитрови); комплекс на честь загиблих у боротьбі з фашизмом у Прилепі (арх. Б. Богданович). До найдавніших пам'яток образотворчого мист. на тер. М. належать фрески в храмі св. Софії в Охриді (серед. 11 ст.), та в церкві св. Пантелеймона в Нерезі (1164). З розвитком візант. мист. пов'язані фрески майстрів Михаїла та Євтихія в церквах св. Климента в Охриді (після 1295) та св. Георгія в Старо-Нагоричино (1317— 18). За тур. панування розвиток мист. на тер. М. майже припинився. З 2-ї пол. 18 ст. на творчість македонських живописців значний вплив справило рос. і зх.-європ. мисі, (сім'я Фрчкоських, Дж. Зографський га Д. Андонов). В сучас. М. поширені живопис, скульптура, графіка, різні види декоративно-ужиткового мистецтва. Для народної музики М. характерні 2-голосий спів, інструм. музикування. Серед муз. інстру ментів: ударні — тапан, дарбука, даїре; духові — шупелка, зурла, кавал; струнні — гусле, кара, дужен (смичкові), тамбура-шаракійє (щипковий). Гол. танц. форма — хоро (танець-хоровод). Профес. муз. культура почала розвиватись у кін. 19 — на поч. 20 ст. Перший профес. композитор — А. Бадєв — учень М. Римського-Корсакова та М. Балакірєва. В 30-х рр. було покладено початок муз. освіти (муз. школи С. Арсич та ім. Мокраняца в Скоп'є). Серед композиторів 30—40-х рр.— С. Гайдов, Ж. Фирфов. Композитори П. Богданов-Кочко, І. Джувалековський, Т. Скаловський та ін. брали активну участь у створенні музичної культури соціалістичної М. Композитори 60—80-х рр.— Т. Прокоп'єв, К. Македонський, Т. Зографський, Т. Прошев розвивають інструм., балетні, оперні жанри. Виконавські колективи: хор радіо (з 1945), струнний квартет (з 1937). У Скоп'є — Македонська філармонія (1944), опера при Македонському нар. театрі (1947), Фольклорний ін-т (1950). У 1901 було створено агітаційно-патріотичну театр. трупу "Турбота і втіха", в 1913 у Скоп'є відкрито перший постійний сербський Нар. театр (директор Б. Нушич). У 20—30-1 рр. виникли аматорські робітн. і студентські театр. колективи. В 1945 нар. театр у Скоп'є було пере йменовано на Македонський нар. театр. У складі театру — драм. і балетна групи. Першою виставою театру був "Платон Кречет" О. Корнійчука. В репертуарі театру: п'єси югосл. (М. Крлежа, В. Ільоський), сучас. македонських авторів (К. Чашуле, Т. Арсовський), зарубіжна класика й сучас. зх.-європ. драматургія. Літ. див. до ст. Югославія.
М. Д. Шістун (природа і господарство), М. В. Знаменська (історія),
В. 3. Клепиков (освіта), В. Г. Гримич (література).
