Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow У-українська arrow УКРАЇНА
   

УКРАЇНА

— країна (територія) і держава, населена в основному українцями. Назва "Україна" має давнє істор. походження і стосується території, на якій проживали сх. слов'яни. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1187 у зв'язку з смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. В літописі говориться: "и плакашася по немь вси Переяславци... о немже Украйна много постона". У 1189 літопис згадує, що князь Ростислав прибув "ко украйне Галичькой", тобто на пд. територію Галицького князівства. На поч. 13 ст. Україною в літописі називалися зх. землі Галицько-Волинського князівства. З 16 ст. термін "Україна" вживався в офіц. актах стосовно більшої частини заселених українцями земель у складі Польського Королівства. Назви "Україна" і "Вкраїна" вживалися в укр. думах та історичних піснях у розумінні "край", "країна", "земля" (а не "окраїна"). Одночасно з назвою "Україна" в офіц. документах, літописах і літ. творах вживалася назва "Русь", яка була спільною для рос., білорус. і укр. земель. З 14 ст. в писемних джерелах щодо Пн.-Сх. Русі вживалася назва "Велика Русь", а з кін. 15 ст.— "Росія", щодо Зх. Русі — "Біла Русь", щодо Пд.-Зх. Русі — "Мала Русь" (пізніше Малоросія). Серед нар. мас України останні дві назви не були поширені. Незважаючи на багатовікову розірваність держ. кордонами земель, де формувалася укр. народність, а потім нація, на ці землі поширилася спільна назва "Україна". Під час перебування У. в складі різних держав їхні пануючі кола заперечували право укр. народу на незалежність і всіляко ігнорували назву "Україна", а землям давали назви, які мали заперечити їхній укр. характер ("Угорська Русь", "Галичини і Лодомерії королівство", "Герцогство Буковина", Підкарпатська Русь). Але незважаючи на це, поширилися назви Лівобережна Україна, Правобережна Україна, Західна Україна. У ствердженні назви "Україна" важливу роль відіграла боротьба нар. мас проти соціального нац. гніту, особливо визвольна війна українського народу 1648—54. Боротьбу укр. народу підтримували прогресивні сили ін. народів, особливо російського. В. І. Ленін, відстоюючи права укр. народу, постійно вживав у своїх працях назву "Україна". Після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції, встановлення Рад. влади вперше в історії стала можливою реальна рівність і всебічний розвиток для усіх народів, що є торжеством ленінської нац. політики Комуністичної партії. Укр. народ уперше в своїй історії створив свою суверенну д-ву — Укр. РСР, що є невід'ємною частиною Союзу РСР. Завдяки могутності Рад. Союзу і братній допомозі всіх рад. народів здійснилася віковічна мрія укр. народу про своє возз'єднання (див. Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі). Під проводом Комуністичної партії Радянського Союзу, її складової частини — Комуністичної партії України трудящі Рад. України разом з усіма народами СРСР переможно захистили завоювання соціалізму під час Великої Вітчизн. війни 1941—45, побудували розвинуте соціалістичне суспільство і йдуть по шляху побудови комунізму. Назва "Україна" збагатилася новим змістом і набула широкого міжнар. значення (див. також розділи Населення, Історія в т. 11, кн. ІІ).

Ф. П. Шевченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази