Борис Олександрович [н. 10 (23).І 1912, Москва] — рос. рад. режисер опери, педагог, нар. арт. СРСР (з 1961). У 1937 закінчив Моск. ін-т театр. мистецтва (з 1954 — його професор). В 1937—43 — режисер (з 1939 — худож. керівник) Горьк. театру опери та балету; з 1943 — режисер, 1952—63 та з 1967 — гол. режисер Великого театру СРСР. З 1972 — також худож. керівник заснованого ним Моск. камерного муз. театру. Вистави: в Ленінгр. Малому оперному театрі — "Війна і мир" С. Прокоф'єва (1946); у Великому театрі — "Ворожа сила" О. Сєрова (1947), "Продана наречена" Б. Сметани (1948), "Садко" М. Римського-Корсакова (1949), "Семен Котко" (1970) та "Гравець" (1974) С. Прокоф'єва, "Викрадення місяця" О. Тактакішвілі, "Мертві душі" Р. Щедріна (обидві — 1977), "Отелло" Дж. Верді (1978), "Катерина Ізмайлова" Д. Шостаковича (1981); в Московському камерному музичному театрі — "Ніс" Д. Шостаковича (1974), "Сокіл" Д. Бортнянського (1975) та ін. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Держ. премія СРСР, 1947, 1948, 1949. 1950. Ленінська премія, 1980.
