(до 1921 — Олександрівськ) — місто, обласний і районний центр УРСР. Розташоване в нижній течії Дніпра, там, де о. Хортиця ділить ріку на два рукави. Річковий порт (пристань Запоріжжя і Запорізький річковий порт імені В. І. Леніна). Залізнич. вузол, аеропорт. 781 тис. ж. (1979). У 3.— 6 міських районів.
Поселення, назване Олександрійським форштадтом, виникло 1770 у зв'язку з буд-вом фортеці для захисту пд.-зх. частини України від крим. татар і турків. У 1902 у місті виникла орг-ція РСДРП, яка була зв'язана з ленінською "Искрой". В березні— квітні 1905 робітники міста провели найбільший у Катеринославській губ. страйк, у грудні — Олександрів-ське грудневе збройне повстання 1905. У жовтні 1917 створено Олександрівську організацію РСДРП(б). Під керівництвом більшовиків відбулося Олександрівське повстання 1917. Рад. владу встановлено 2(15).1 1918. В 1932 було закінчено буд-во Дніпрогесу імені В. І. Леніна. З 1939 3.— обл. центр. Під час Великої Вітчизн. війни в період тимчасової нім.-фашист. окупації 3.(4.Х 1941— 14. X 1943) в місті діяла підпільна парт. орг-ція "Ревком" і підпільні групи на підприємствах. В результаті Запорізької операції 1943 рад. війська визволили місто від гітлерівців. 3. нагороджено орденом Леніна (1970). 3.— один з найбільших індустріальних центрів УРСР. Енерг. основою його пром. комплексу є Дні-прогес імені В. І. Леніна. Провідні галузі пром-сті — чорна і кольорова металургія, електротех., маш.-буд. і хімічна. Металург. пром-сть представляють "Запоріжсталь" імені Серго Орджонікідзе, Запорізький титано-магнієвий комбінат, запорізький електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А. М. Кузьміна, Дніпровський алюмінієвий завод імені С. М. Кірова, Запорізький вогнетривний завод, феросплавний, металевих виробів, електродний, коксохім. з-ди. Найстаріша галузь пром-сті — машинобудівна, представлена виробничими об'єднаннями АвтоЗАЗ (запорізький автомобільний завод "Комунар" та ін. з-ди), " Запоріжтрансформатор" (Запорізький трансформаторний завод, з-ди високовольтної апаратури, кабельний та ін.), "Перетворювач" (з-ди "Перетворювач", електроапаратний та ін.), "Моторобудівник", а також інструментальним, електровозоремонтним та ін. з-дами. В післявоєнні роки розвинулась хімічна пром-сть (запорізький завод "Кремній полімер", штучної шкіри, харчових антибіотиків, гідролізно-дріжджовий заводи). Створено потужну будівельну індустрію (домо-буд. комбінат, з-ди залізобетонних виробів, цегельно-черепичний, великих стінових блоків та ін.). У місті розташований Запорізький абразивний комбінат імені 50-річ-чя Радянської України. Значна кількість підприємств харчової (олійно-жировий, м'ясний і хлібопродуктів комбінати, 2 пивоварні з-ди, кондитерська ф-ка) і легкої (швейне об'єднання, об'єднання по виробн. взуття та ін.) пром-сті. В 1978/79 навч. р. в 3. було 98 заг.-осв. шкіл усіх видів (92,5 тис. учнів), 10 муз. і художня школи, 13 серед. спец. навч. закладів (16,7 тис. учнів), 24 профес.-тех. уч-ща (15,8 тис. учнів). У 4 вузах — Запорізькому педагогічному інституті, Запорізькому машинобудівному інституті імені В. Я. Чубаря, Запорізькому медичному інституті, Запорізькому індустріальному інституті, а також філіалі Донец. ін-ту рад. торгівлі налічувалося 16,7 тис. студентів. У 3. працюють Титану всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут, Всесоюзний н.-д. проектно-конструктор. технологія, ін-т трансформаторобудування, Укр. н.-д. ін-т спецсталей, сплавів і феросплавів, Запоріз. філіал н.-д. ін-ту по пром. і сан. очищенню газів, Центр. н.-д. ін-т механізації і електрифікації тваринництва Пд. зони СРСР та ін. В місті 199 масових б-к (фонд —4,9 млн. одиниць зберігання), 52 клубні заклади, 47 кіноустановок з платним показом, 2 театри — Запорізький український музично-драматичний театр ім. М. О. Щорса і театр ляльок, філармонія, 2 держ. музеї — Запорізький краєзнавчий музей і Запорізький художній музей. Діє також музей Дніпрогесу. Позашкільні заклади: палаци та будинки піонерів і школярів, станції юних техніків, юних натуралістів, екскурсійно-туристська, дитячі спортивні школи, дит. з-ця та ін. У місті працює вид-во "Коммунар", видаються обл. газети "Запорізька правда", "Индустриальное Запорожье" і "Комсомолець Запоріжжя". Обл. радіомовлення і телебачення. За роки Рад. влади реконструйовано центр. райони старого 3., на лівому березі Дніпра, біля Дніпрогесу, виросла нова частина міста, т. з. Нове Запоріжжя, з упорядкованими житл. кварталами, широкими вулицями й проспектами. Серед споруд: станція і гребля Дніпрогесу (1927—32, архітектори В. Веснін, М. Коллі, г. Орлов, С. Андрієвський, інж. г. Александров), лікарня (1930—32, арх. Л. Юровський), муз.-драм. театр ім. Щорса (1947—53, арх. І. Фрідлін), концерт. зал ім. М. І. Глинки (1948—53, арх. г. Вегман), річковий вокзал (1970, арх. А. Дроздов), готель "Запоріжжя" (1972, арх. С. Тульчинський), база відпочинку на о. Хортиця (1972, арх. Н. Жариков), мікрорайони — Космічне шосе (1966— 71, арх. Л. Зайцев), Шевченківський (1968—70, арх. С. Шестопал). Пам'ятники: В. І. Леніну (1964, скульптори М. Лисенко, М. Суходолов, архітектори Б. Приймак, В. Ладний), Т. Г. Шевченкові (1964, скульптор М. Худас), радянським воїнам (1968, скульптори А. Балакальчук, М. Худас, Б. Рапопорт, арх. ІО. Єгоров), Ф. Е. Дзержинському, С. М. Кірову та ін. В різний час у 3. жили й працювали діяч Комуністичної партії і Рад. держави Л. І. Брежнєв, рад. гідробудівники І. Г. Александров, О. В. Вінтер і Ф. Г. Логінов. У 3. народилися рад. держ. діяч М. А. Лесечко і укр. рад. історик К. г. Гуслистий. М. П. Яма (культура).
