(франц. tabou, від полінезійського tapu — заборонений, священний) — у первісному сусп-ві — система заборон певних дій (висловлювань, використання окр. предметів тощо), порушення яких може каратися надприрод. силами. Ця система пізніше стала основою формування багатьох реліг. і світських норм і правил. У наш час термін вживається у перенос, значенні — як повна заборона чого-небудь.
В. П. Нагребельний.
|
