Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ю arrow ЮЛІЙ ЦЕЗАР
   

ЮЛІЙ ЦЕЗАР

Гай (Julius Caesar Gaius; бл. 100 до н. е., Рим — 15.III 44 до н. е., там же)

— давньорим. держ. діяч, полководець. Політ, кар'єру почав з відновлення партії популярів (партії рим. плебсу). В 73 до н. е. його обрано військовим трибуном, у 68 до н. е. — квестором, згодом — претором, намісником у рим. провінції Іспанії Далекій. За ініціативи Ю. Ц. утворено перший тріумвірат, до якого увійшли також Гней Помпей і Марк Ліциній Красс. Цей союз держ. діячів став фактично таєм. урядом на чолі з Ю. Ц. У 60 до н. е. Ю. Ц. обрано консулом, у 59 до н. е. він провів через нар. збори аграрний закон, згідно з яким землю отримували не тільки ветерани армії Помпея, а й частина найбідніших рим. громадян. Того самого року він домігся призначення себе, Красса та Помпея проконсулами провінцій, провів закон про суворе покарання осіб, які використовували власне адм. становище у провінціях з метою вимагання грошей у місц. населення, чим забезпечив собі широку популярність. Наст, кроком, здійсненим в інтересах

Гай Юлій Цезар - leksika.com.ua

вершників (одного з привілейованих станів) Риму, стало зниження за ініціативи Ю. Ц. на третину відкупної ціни на збирання податків у провінції Азія. Упродовж 49-45 до н. е. Ю. Ц. брав участь у громадян, війні, здобувши ряд перемог над політ, противниками. В 44 до н. е. був проголошений довіч. диктатором Риму, на 10 років отримав консул, владу та владу трибуна, префекта моралі, право першим голосувати в сенаті, рекомендувати половину кандидатів у магістрат, право розподілу провінцій між проконсулами, розпоряджання військом, держ. скарбницею тощо. Фактично це означало не-обмеж. владу Ю. Ц., всі рішення якого вважалися наперед схваленими нар. зборами та сенатом. Після проголошення Ю. Ц. диктатором він відновив у громадян, правах усіх, кого переслідували за правління Сулли (82— 79 до н. е.). Реформи Ю. Ц., спрямовані на реорганізацію політ, життя Риму, проводилися з метою зміцнення та централізації держ. апарату. Реформувавши сенат, він вивів з нього своїх супротивників і збільшив кількість сенаторів до 900 в основному за рахунок провінц. знаті. До того ж, ця знать отримала рим. громадянство (лат. право). Ю. Ц. запровадив також закони про збільшення кількості гол. держ. посад, упорядкував управління в провінціях, організував заг. перепис-ценз тощо. Особливу увагу Ю. Ц. звертав на відносини Риму з провінціями. Було ухвалено закон про самоуправління муніципіїв, згідно з яким право на самоуправління було надано багатьом містам Галлії та Іспанії. З метою обмеження розкрадання у провінціях запровадив суворий закон проти здирництва і зловживань. Ю. Ц. видав низку законів проти розкошів рим. сенаторів. Водночас було різко скорочено кількість рим. громадян (з 320 тис. до 150 тис), які мали право на отримання безкоштовного хліба від д-ви. Визначальними методами реформ стало поєднання примусу з переконанням, твердості й рішучості із поблажливістю до переможених. Ю. Ц. провів фін. реформу, вперше відкарбувавши золоту монету — динарій, що згодом став єдиною грош. одиницею Риму. Було здійснено реформу календаря (запроваджено т. з. юліанський календар). Цезар — автор творів «Записки про Галльську війну» та «Нотатки про Громадянську війну», в яких висловив міркування про необхідність концентрації влади в одних руках та посилення викон. влади у Римі. Опорою влади Ю. Ц. стали представники міських громад і провінц. знать. Шаною та відданістю користувався він і серед своїх легіонерів. Але через надмірне честолюбство, жадобу влади і слави, встановлення самому собі нечуваних доти почестей і звань Ю. Ц. відштовхнув від себе значну частину рим. громадян. В результаті змови сенаторської аристократії на чолі з Марком Юнієм Брутом, Децимом Юнієм Брутом і Гаєм Кассієм Лонгіном на березневі іди 44 до н. е. Ю. Ц. було вбито у сенаті. В історію Риму Цезар увійшов як творець військ, монархії (імперії).

Тв.: Записки Юлия Цезаря и его продолжателей о Галльской войне, о Гражданской войне, об Александрийской войне, об Африканской войне. М.-Ленинград, 1948.

Літ.: Утченко С. Л. Древний Рим. События. Люди. Идеи. М., 1969; Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. М., 1990; Плутарх. Порівн. життєписи. К., 1991; Дуров В. С. Юлий Цезарь. Человек и писатель. Ленинград, 1991; Le Во-hec Y. Cesar, chef de guerre. Monaco, 2001; Canfora L. Cesar, le dictateur democrate. Paris, 2001.

С. С. Бульбенюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази