— давньоруське удільне князівство з центром у м. Переяславі (тепер м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.]); тер. і політ. ядро Переяславської землі. Виникло 1054, виділившись в окреме князівство. За заповітом Ярослава Мудрого П. к. становило спадщину його сина Всеволода Ярославича. Займало територію по лівих притоках Дніпра — Трубежу, Сулі, Супою, Пслу, Ворсклі, на Зх. межувало з Київським князівством, на Пн. і Сх.— з Чернігівською землею, на Пд.— з Половецькою землею. П. к. було форпостом Русі в обороні від грабіжницьких нападів половців. Найвищого розквіту й могутності П. к. досяг-ло в період князювання Володимира Мономаха. В 2-й пол. 12 ст. було в залежності від володимиро-суздальських і чернігівських князів. Після спустошення 1239 Пд. Русі монголо-татарами П. к. припинило існування.
M. М. Корінний.
|
