Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow коме-комун arrow КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
   

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ

— складова частина Комуністичної партії Радянського Союзу. Історія Компартії України нерозривно пов'язана з загально-рос. революц. рухом, з діяльністю В. І. Леніна. Перші марксистські робітн. гуртки виникли на Україні в кін. 80-х — на поч. 90-х рр. 19 ст.— в Києві, Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), Одесі, Харкові та ін. пром. центрах. Під впливом петербурзького "Союзу боротьби за визволення робітничого класу" 1897 було створено київський "Союз боротьби за визволення робітничого класу ", катеринославський "Союз боротьби за визволення робітничого класу", які брали участь у підготовці та скликанні Першого з'їзду РСДРП (1898). З виходом у світ газети "Искра" було створено мережу ленінсько-іскрівських груп і організацій, у тому числі на Україні (див. Іскрівські організації на Україні). З кінця 90-х рр. активну партійну роботу на Ук раїні проводили І. В. Бабушкін, Р. С. Землячка, П. А. Красиков, І. X. Лалаянц, Ф. В. Ленгнік, М. М. Литвинов, Г. І. Петровський, М. О. Скрипник, Д. І. Ульянов, В. А. Шелгунов, О. Г. Шліхтер, О. Д. Цюрупа та ін. Після Другого з'їзду РСДРП (1903) в с.-д. орг-ціях розгорнулася боротьба між більшовиками і меншовиками. За дорученням В. І. Леніна В. В. Воровський, І. X. Лалаянц і К. Й. Левицький створили в Одесі Південне бюро ЦК РСДРП 1904, яке керувало роботою Одес, Катеринославського, Микол. к-тів, об'єднало навколо себе більшовицькі орг-ції Півдня, проводило велику роботу по підготовці Третього з'їзду РСДРП (1905). В період революції 1905—07 в Росії більшовики України, керуючись рішеннями ІІІ з'їзду партії, піднімали трудящих на боротьбу проти самодержавства, за здійснення програ-ми-мінімум РСДРП. Більш як у 50 містах і робітн. с-щах України (в Києві. Катеринославі, Одесі. Миколаєві, Єнакієвому, Юзівці та ін.) було створено Ради робітничих депутатів 1905. В грудні 1905 більшовики очолили Горлівське збройне повстання 1905, Олександрівське грудневе збройне повстання 1905, Харківське збройне повстання 1905. Київ, Миколаїв та багато ін. міст були охоплені політ. страйками. В ході революції орг-ції РСДРП на Україні значно зросли і 1907 налічували понад 20 тис. чол.; організаторами й керівниками парт. роботи в цей час були Артем (Ф. А. Сергєєв), В. Д. Бонч-Бруєвич, М. К. Владимиров, К. Є. Ворошилов, С. І. Гопнер, С. І. Гусєв, Л. М. Кніпович, Г. М. Кржижа-новський, Г. І. Петровський, М. О. Скрипник, О. Г. Шліхтер, О. М. Ярославський та ін. В роки реакції 1907—10 більшовицькі орг-ції України зазнали значних втрат, але продовжували революц. діяльність. Керуючись рішеннями Шостої (Празької) Всеросійської конференції РСДРП (1912), проводили роботу по розширенню і зміцненню зв'язків з масами, ін-тернац. вихованню їх, підготовці трудящих до нових революц. битв, викривали ліквідаторство, одзовістів, троцькізм, бурж. націоналістів. У роки 1-ї світової війни 1914—18 більшовики України пропагували ленінський лозунг про перетворення імперіалістичної війни на громадянську, вели боротьбу проти соціал-шовінізму і оборонства.

В ході Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 більшовицькі орг-ції України під керівництвом ЦК РСДРП очолили боротьбу трудящих проти самодержавства, а після повалення його розгорнули боротьбу за маси, проти угодовців і бурж. націоналістів. Посилювався процес розмежування більшовиків з меншовиками в об'єднаних орг-ціях РСДРП і створення самостійних більшовицьких орг-цій, у яких на липень 1917 налічувалося бл. 33 тис. чол. Улітку 1917 оформились обласна організація РСДРП(б) Південно-Західного краю і обласна організація РСДРП(б) Донецько-Криворізько-го басейну, восени було створено Бюро військових організацій РСДРП(б) Південно-3ахідного фронту. Після Шостого з'їзду РСДРП(6) (червень 1917) більшовики України почали готувати трудящих до збройного повстання за владу Рад. Велику допомогу їм подав ЦК РСДРП(б), який підтримував зв'язок більш як з 50 парт. орг-ціями України. Активну роботу в справі підготовки мас до соціалістичної революції проводили тут В. К. Аверін, Є. Б. Бош, К. Є. Ворошилов, Я. Б. Гамарник, С. І. Гопнер, В.П. Затонський, А. В. Іванов, Е. Й. Квірінг, Ю. М. Коцюбинський, Д. 3. Лебідь, Г. І. Петровський, В. М. Примаков, Артем (Ф. А. Сергєєв). І. Ф. Смирнов (М. Ласточкін) та ін. На Другому Всеросійському з'їзді Рад у Петрограді серед делегатів було 65 більшовиків України. Робітники Харкова, Катеринослава, Донбасу, Києва, Одеси та ін. пром. міст і районів на зборах і мітингах заявляли про підтримку Рад. Росії. 3—5 (16—18).ХІІ 1917 відбувся обл. з'їзд РСДРП(б) Пд.-Зх. краю в Києві, 5—6 (18—19). XII обл. конференція РСДРП(б) Донецько-Криворізького басейну— в Харкові. Вони закликали трудя щих до боротьби проти Центральної ради. 11 — 12 (24—25).XII 1917 Перший Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові проголосив Україну Радянською республікою. В січні — лютому 1918 військ. формування Центр. ради було розбито; на більшій частині України перемогла Рад. влада. Однак у лютому — квітні 1918 Україну окупували австро-нім. війська. Пішовши в підпілля, більшовики України організовували боротьбу проти іноземних інтервентів і внутр. контрреволюції. Весь хід подій вимагав об'єднання більшовицьких орг-цій і створення на Україні єдиного парт. центру, зміцнення єдності парт. рядів у всеукр. масштабі як вирішальної умови дальшого переможного розвитку соціалістичної революції, закріплення її завоювань. У квітні 1918 відбулася Таганрозька нарада більшовиків України, в травні — нелегальна Всеукраїнська нарада підпільних більшовицьких організацій 1918 у Києві. В Таганрозі було обрано Організаційне бюро по скликанню Першого з'їзду КП(6)У, в Києві — Всеукраїнський партійний тимчасовий комітет, які почали підготовчу роботу по скликанню з'їзду більшовиків України. 5—12. VII 1918 в Москві відбувся Перший з'їзд КП(б) України, який завершив процес об'єднання більшовицьких орг-цій у всеукр. масштабі на основі ленінських ідейно-теор., політ. та орг. принципів. Рішуче відхиливши спроби відособлення-КП(б)У від РКП(б), з'їзд утворив Компартію України як складову, невід'ємну частину, бойовий загін єдиної ленінської партії. З'їзд продемонстрував вірність комуністів України ленінським принципам пролетарського інтернаціоналізму, закликав їх ще рішучіше боротися за революційне об'єднання трудящих України і Рад. Росії, викрив націоналістичний лозунг "самостійності України", визначив завдання парт. орг-цій України в боротьбі проти окупантів і бурж.-націоналістичної контрреволюції. Цю боротьбу на місцях очолили створені після з'їзду обл. к-ти КП(б)У. Велику роботу серед військ інтервентів на Пд. України проводила "Іноземна колегія* при Одеському обласному комітеті КП(б)У. Широкий підпільний і партизанський рух розгорнувся на Україні під керівництвом Зафронтового бюро ЦК КП(б) України в період денікінщини. Важливу роль у мобілізації трудящих республіки на розгром інтервентів і внутр. контрреволюції, у відновленні і зміцненні Рад. влади на Україні, в парт. будівництві відіграли Другий з'їзд КП(б) України (жовтень 1918), Третій з'їзд КП(6) України (6ерезень 1919), Четверта конференція КП(б) України (березень 1920), П'ята конференція КП(б) України (листопад 1920). В роки громадян, війни парт., держ. і військову роботу на Україні проводили В. К. Аверін, В. О. Антонов-Овсіенко, Артем (Ф. А. Сергєєв), В. Н. Боженко, А. С. Бубнов, К. Є. Ворошилов, Я. Б. Гамарник, Ф. Е. Дзержинський, В. П. Затонський, А. В. Іванов, Л. Й. Картвелішвілі, Е. Й. Квірінг, Ф. Я. Кой, С. В. Косіор, . і. Котовський, Ю. М. Коцюбинський, М. Г. Кропив'янський, М. М. Майоров, Д. 3. Мануїльський, В. І. Межлаук, Г. К. Орджонікідзе, О. Я. Пархоменко, Г. і. Петровський, В. М. Примаков, М. О. Скрипник, І. Ф. Смирнов (Ласточкін), І. Ф. Федько, М. В. Фрунзе, В. Я. Чубар, О. Г. Шліхтер, М. О. Щорс, Й. Е. Якір, Я. А. Яковлєв та ін. У своїй діяльності КП(б)У керувалася розробленою В. 1. Леніним і затвердженою VIII з'їздом партії (березень 1919) Програмою РКП(б) та ін. рішеннями з'їзду. Програмне значення для КП(б)У мали твори, виступи В. І. Леніна, особливо його "Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Денікіним" (грудень 1919), ленінська резолюція ЦК РКП(б) "Про Радянську владу на Україні", затверджена VIII конференцією РКП(б) у грудні 1919, та ін. Після закінчення громадян. війни КП(б)У зосередила зусилля трудящих республіки на здійсненні рішень X (1921) і наступних з'їздів РКП(б) щодо відбудови нар. г-ва, на дальшому розвитку дружби, співробітництва і єдності дій з рос. та ін. народами нашої країни. КП(б)У очолила рух трудящих України за об'єднання УРСР з ін. братніми республіками в єдину союзну державу. Об'єднання з братніми народами в Союзі РСР відкрило найширші перспективи для розвитку укр. соціалістич. нації, для надійного захисту від імперіалістичних посягань, стало гарантією держ. суверенітету УРСР. Дев'ятий з'їзд КП(б) України (1925) підбив підсумки відбудови пром-сті та с. г. республіки. Поклавши в основу своєї діяльності рішення XIV—XVII з'їздів ВКП(б), КП(б)У посилила роботу по втіленню в життя ленінського плану побудови соціалізму в СРСР, організувала трудящих на здійснення соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, культурної революції. Важливу роль у цьому відіграли X—XV з'їзди, І—III конференції КП(6)У. На Україні народились стаханов-ський рух, рух п'ятисотенниць та ін. новаторські почини, які поширилися по всій країні. В довоєнні роки УРСР перетворилася на розвинуту індустріально-аграрну країну, стала республікою суцільної грамотності. На основі соціалістичного ладу, внаслідок послідовного здійснення ленінської національної політики КПРС, зміцнення могутності і зростання міжнар. авторитету СРСР відбулося возз'єднання зх.-укр. земель з УРСР у єдиній соціалістичній державі. Для зх.-укр. трудящих, які під керівництвом місцевих комуністич. орг-цій (див. Комуністична партія Західної України, Комуністична партія Буковини, Комуністична партія Закарпатської України) боролися за соціальне і нац. визволення, за возз'єднання з УРСР, це був революц. стрибок від бурж.-поміщицької експлуатації, нац. гноблення до свободи і рівноправ'я, всебічного прогресу в соціалістичному суспільстві. Вирішальною умовою успішного керівництва соціалістичним буд-вом було всемірне зміцнення єдності парт. рядів на основі принципів марксизму-ленінізму. Парт. орг-ції республіки проводили послідовну боротьбу проти "лівих комуністів", групи "демократич ного централізму", "робітничої опозиції", троцькістів, троцькістсько-зінов'євського антипартійного блоку, правого ухилу у ВКП(б), націонал-ухильників та ін. анти-парт. угруповань. Протягом 1921— 40 чисельність КП(б)У зросла більше як у 7 разів і в січні 1941 досягла майже 560 тис. чол. Керуючись рішеннями XVIII з'їзду ВКП(б) (березень 1939), Компартія України гідно виконувала роль бойового авангарду трудящих республіки. В довоєнні роки партійну роботу на Україні проводили М. О. Бурмистенко, М. С. Гречуха, В. П. Затонський, Л. Р. Корнієць, Д. С. Коротченко, С. В. Косіор, П. П. Любченко, Г. І. Петровський. П. П. Постишев, В. Я. Чубар, М. М. Шверник, О. С. Щербаков та ін. Вірність Компартії України, всього укр. народу ідеалам комунізму, їхній полум'яний рад. патріотизм та пролет. інтернаціоналізм з величезною силою проявилися під час Великої Віт чизняної війни Радянського Союзу 1941—45. Комуністи очолили боротьбу укр. народу проти фашист. загарбників. УРСР дала Рад. Армії 4,5 млн. воїнів. На фронт було направлено понад 240 тис. комуністів. У партизанських загонах і в підпіллі на тимчасово окупованій території України воювали понад 68 тис. комуністів. У тилу ворога діяли 23 підпільні обкоми, 685 міськкомів і райкомів партії, 4316 первинних парт. орг-цій (див. Партійне підпілля в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45). Після переможного закінчення війни КП(б)У під керівництвом ЦК ВКП(б) зосередила зусилля трудящих республіки на якнайшвидшій ліквідації наслідків окупації, й при широкій підтримці всіх рад. республік менш як за п'ять років економіку УРСР було відбудовано. З 1952, відповідно до рішень XIX з'їзду КПРС про зміни в Статуті партії, КП(б)У стала називатися Комуністичною партією України. На виконання рішень XIX—XXII з'їздів КПРС, XVII—XXII з'їздів Компартії України посилилася керівна роль парт. орг-цій у розвитку матеріального і духовного життя суспільства, в підвищенні політ. і трудової активності трудящих республіки. Особливо глибокі якісні й кількісні зміни в усіх галузях життя республіки, як і країни в цілому, відбулися з серед. 60-х рр. зі вступом рад. суспільства в період розвинутого соціалізму, побудова якого є найвидатнішим результатом спільної праці рад. людей. Утворилась нова істор. спільність людей — радянський народ, утвердився соціалістичний спосіб життя. Втілюючи в життя Програму КПРС, прийняту XXII з'їздом партії (1961), рішення XXIII— XXV з'їздів КПРС, XXIII—XXV з'їздів Компартії України, парт. орг-ції посилили роботу по підвищенню продуктивності праці, ефективності сусп. виробництва, поліпшенню якості продукції, забезпечили дальше зростання економіки і культури республіки. Компартія України веде велику роботу по здійсненню виробленої КПРС комплексної програми розвитку с. г., всебічної інтенсифікації його (див. Аграрна політика КПРС). Компартія України докладає багато зусиль до того, щоб трудящі з кожним роком активніше і ширше залучалися до управління держ, справами і виробництвом, до здійснення соціальної і культур. політики, до розв'язання актуальних питань життя суспільства. Цьому величезною мірою сприяють нова Конституція СРСР, нові конституції союзних і авт. республік, у т. ч. Конституція УРСР. Самовідданою працею робітн. класу, колгоспного селянства, інтелігенції Рад. України, при братній взаємодопомозі рос. і всіх ін. народів країни створено могутній економічний і духовний потенціал республіки.

З кожним роком дедалі змістовнішим стає внутр. життя партії, яке будується на основі послідовного дотримування ленінських норм партійного життя. В Компартії України, як і в усій КПРС, усе ширше розгортається внутріпарт. демократія, вдосконалюються внутріпартійні відносини, все глибше впроваджується ленінський стиль роботи. Це посилює творчий потенціал Компартії України, забезпечує високу активність комуністів, здійснення ними авангардної ролі, що благотворно впливає на розв'язання завдань комуністичного будівництва. Комуністи, всі трудящі України активно підтримують внутр. і зовн. політику партії, плодотворну діяльність ЦК КПРС, його Політбюро на чолі з Л. І. Брежнєвим. Після Двадцять п'ятого з'їзду Компартії України (лютий 1976) респ. парт. орг-ція зросла майже на 250 тис. чол. На 1.І 1980 в її складі налічувалося 25 обкомів (а також Київ. міськком — на правах обкому), 136 міськкомів. 120 міських і 441 сільський райком партії, 65 773 первинні партійні орг-ції, 64 491 цехова парт. орг-ція і 116 910 парт. груп, які об'єднували понад 2870 тис. комуністів більш як 100 національностей. ЦК Компартії України має колективний орган — Політбюро. Члени Політбюро ЦК Компартії України: О. Ф. Ватченко, Г. І. Ващенко, І. О. Герасимов, Б. В. Качура,

О. П. Ляшко, І. О. Мозковий, І. 3. Соколов, В. О. Сологуб, О. А Титаренко, В. В. Федорчук, В. В Щербицький; кандидати в члени Політбюро: В. Ф. Добрик, О. С Капто. Є. В. Качаловський, Ю П

Коломієць, Я. П. Погребняк. Перший секретар ЦК Компартії України — член Політбюро ЦК КПРС В. В. Щербицький (з 1972), секретарі — І. 3. Соколов, О. С. Капто, І. О. Мозговий, Я. П. Погребняк, О. А. Титаренко. За постановою Липневого (1980) пленуму ЦК Компартії України 10.ІІ 1981 скликається черговий, XXVI з'їзд Компартії України. Під керівництвом Компартії України працює Ленінська Комуністична Спілка Молоді України. Друковані органи ЦК Компартії України — газ. "Радянська Україна", "Правда Украины", газети ЦК — "Робітнича газета", "Сільські вісті", теор. і політ. журн. "Комуніст України", журн. "Під прапором ленінізму". Працюють н.-д. установа — Інститут історії партії при ЦК Компартії України — філіал Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС та вищі партійні навчальні заклади — Вища партійна школа при ЦК Компартії України, Одеська Вища партійна школа.

Літ.: Ленін В. І. Про Україну, ч. 1 — 2. К., 1977; Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, т. 1—2. К., 1976 — 77; Нариси історії Комуністичної партії України. К-, 1977; Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 1-7. К., 1971 — 79; Щербицкий В. В. Избранные речи и статьи. М., 1978; Щербицький В. В. Оволодівати ленінським стилем роботи. К., 1978; Материалы республиканской научной конференции, посвященной 75-летию II съезда РСДРП и 60-летию I съезда Компартии Украины. К., 1978; Бойовий загін КПРС. До 60-річчя І з'їзду Компартії України. К., 1978.

В. І. Юрчук, 1. Ф. Курас.

Комуністична партія україни - leksika.com.uaКомуністична партія україни - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази