Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow рівн-роб arrow РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ
   

РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ

— один з основних видів транспорту, що здійснює перевезення пасажирів і вантажів в основному внутрішніми водними (природними й штучними) шляхами. Річковий транспорт СРСР — складова частина Єдиної транспортної системи СРСР. До Р. т. належать: внутр. водні шляхи (річки, озера, водосховища, канали); флот (судна всіх типів і видів призначення); порти, пристані; судноремонтні підприємства і рем.-експлуатаційні бази; гідротех. споруди; навч. заклади. Порівняно з ін. видами транспорту Р. т. економічно ефективніший. Дещо знижує його ефективність сезонний характер роботи. Річкове судноплавство було розвинуте здавна в Месопотамії, Єгипті, Китаї, у слов'ян. племен по ріках Дніпру, Дунаю, Дону, Бугу. З 16 ст. в окремих країнах будувалися штучні водні системи; в Росії перші такі системи збудовано 18 — на поч. 19 ст. Парове річкове судноплавство в Росії почало розвиватися з 1815. За роки Рад. влади річковий транспорт СРСР перетворено на одну з розвинутих галузей нар. г-ва. Різко змінився кількісний і якісний склад річкового флоту, збільшилася серед, потужність, вантажопідйомність, пасажиромісткість та швидкість руху суден. Збудовано й реконструйовано великі річкові порти, які оснащено сучас. перевантажувальними механізмами. Судноплавні водні шляхи розширюються в результаті спорудження каналів, гідровузлів, водосховищ тощо. Протяжність штучних водних судноплавних шляхів в СРСР 1980 становила 20,5 тис. км (1913— 2,0 тис. км). На Україні парове судноплавство по Дніпру почалося 1823. В 1850 було відкрито першу регулярну пасажирську лінію між Кременчуком і Пінськом. У 1857 організовано "Російське товариство пароплавства і торгівлі", що здійснювало перевезення в нижній частині Дніпра та біля чорноморського узбережжя. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції декретом від 23.І (5.II) 1918 весь флот було націоналізовано. В 1923 організовано два річкові пароплавства на Дніпрі — Верхньодніпровське (з центром у Києві) і Нижньодніпровське (з центром у Херсоні), які 1926 було об'єднано у Дніпровське річкове пароплавство (з 1965 — Гол. управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР). За роки п'ятирічок Р. т. України набув тех. розвитку, зростали обсяги перевезень пасажирів і вантажів, було збудовано сотні самохідних суден і несамохідних барж, створено і реконструйовано великі механізовані порти в Києві, Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві. Створено глибоководний шлях від Києва до Херсона з гарантованою глибиною 3,65 м, що дає можливість розширити географію роботи флоту. Окремі типи суден працюють на закордонних лініях. Осн. обсяг перевезень вантажів і пасажирів здійснюється по Дніпру та його притоках — Прип'яті й Десні. Трансп. перевезення в республіці здійснює також флот малих річок (Стиру, Горині, Самари, Дністра. Пд. Бугу, Сули та ін.). Р. т. України перевозить значну частину важливих нар.-госп. вантажів, у т. ч. кам'яне вугілля, кварцити, нафту, нафтопродукти, руду, метали та брухт, мінеральні буд. матеріали, хлібні вантажі тощо. Н.-д. та проектно-конструкторські роботи, спрямовані на дальше підвищення організації й тех. рівня Р. т. в УРСР, виконують Держ. ін-т проектування підприємств Р т. Укрдіпрорічтранс та проектно-конструкторське бюро Головрічфлоту УРСР (обидва в Києві). Див. також Водні шляхи.

Л. С. Михальська.

Річковий транспорт - leksika.com.uaРічковий транспорт - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази