Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нас-нач arrow НАУКА УПРАВЛІННЯ
   

НАУКА УПРАВЛІННЯ

— сукупність систематизованих знань про загальні закономірності функціонування технічних, біологічних і соціальних систем, принципи і методи настроювання їх на досягнення певної мети (кінцевого стану). Предмет Н. у.— організаційні рівні складних систем і здійснювані на цих рівнях процеси комунікації, регулювання і саморегулювання. Основою таких процесів служать інформаційні зв'язки — одержання, передавай ня й перетворення інформації, що забезпечують упорядковане функціонування і взаємодію компонентів системи. Процеси управління в техніці вивчаються технічними, в живій природі — природничими, в суспільстві та суспільних групах (колективах) — соціальними науками. Заг. принципи і способи управління і переробки інформації, притаманні системам різної природи (технічної, біологічної, соціальної), вивчає кібернетика. Становлення і розвиток Н. у. як окремої галузі знань пов'язані в основному з вивченням управління в суспільстві. Тому Н. у. звичайно розуміють як галузь суспільних наук, що вивчає принципи й способи регулювання соціальних сфер (насамперед виробництва), організаційні відношення людей та колективів, методи комплексного впливу на людей, технологію управлінської праці, переробки інформації, прийняття та реалізації рішень. Н. у. виділилась у самостій ну галузь на поч. 20 ст. Розвиток виробництва, ускладнення політ., екон. та ін. суспільних зв'язків зумовили перехід в управлінні від простої опори на інтуїцію, досвід і знання до систематизації і комплексного розвитку цих зв'язків у вигляді міждисциплінарної науки, пов'язаної з екон. теорією, правознавством, психологією, кібернетикою, системотехнікою, інформації теорією, операцій дослідженням. Розвиток Н. у. багато де в чому пов'язаний з кібернетикою економічною. Внаслідок цього в арсеналі Н. у. з'явились такі ефективні засоби, як моделювання математичне об'єктів складної природи (підприємств, галузей, нар. г-ва в цілому) з використанням аналогових (моделюючих) машин, а також дуже поширились автоматизовані системи управління (АСУ). Н. у. має класовий характер, тому що організаційні відношення, цілі, способи, засоби регулювання виробництва та ін. суспільних сфер визначаються класовою будовою суспільства, політ. системою. Бурж. Н. у. ("теорія організації", "теорія менеджменту", "методи ведення бізнесу") відрізняється двоїстістю, пов'язаною з суперечливою сутністю капіталістичного управління, яке "поєднує в собі витончене звірство буржуазної експлуатації і ряд багатющих наукових завоювань у справі аналізу механічних рухів при праці, вигнання зайвих і невправних рухів, вироблення найправильніших прийомів роботи, запровадження найкращих систем обліку і контролю" (Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 36, с. 178). Марксистсько-ленінська Н. у. вивчає і виробляє рекомендації по удосконаленню управління соціалістичною суспільною системою та її підсистемами всіх рівнів — від державного до рівня підприємств, установ та їхніх ланок. Вона критично підходить до бурж. менеджменту, творчо оцінює те, що є в ньому позитивного, і відмітає те, що породжено специфічними рисами капіталізму і незастосовне до практики соціалістичного будівництва. В. 1. Ленін підкреслював, що не можна керувати "... без знання науки управління..." (там же, т. 40, с. 213), вказував на необхідність раціоналізації в галузі управління, обгрунтував стрижньо-ву роль планування і принципи управління в умовах соціалізму: демократичного централізму, єдності політ. і госп. підходів, єдиноначальності, матеріальної за-цікавленості. Н. у. розрізняє со-ціально-політ. базу (принципи) управління та його технологію. Сучас. НТР та електронно-обчислювальна техніка привели до широкого запровадження людино-машинної технології управління, яка реалізується у вигляді АСУ та інтеграції цих систем у загальнодержавну автоматизовану систему переробки планово-управлінської інформації. Раціоналізація управління пов'язана також з використанням програмно-цільового підходу, насиченням діловодства сучас. оргтехнікою. Слід розрізняти науку і мистецтво управління.

Останнє визначається навиками, інтуїцією керівників і працівників апарату, їхнім умінням творчо застосовувати висновки Н. у. Процес управління — поєднання науки і такого мистецтва. Роль Н. у. в життєдіяльності соціалістичного суспільства зростає. XXVI з'їзд КПРС поставив завдання: "Послідовно поліпшувати управління народним господарством з урахуванням зростаючих масштабів виробництва, дедалі складніших економічних зв'язків, вимог науково-технічної революції з метою максимального використання можливостей і переваг економіки зрілого соціалізму" (Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981, с. 235). Нова Конституція СРСР передбачає дальше розгортання соціалістичної демократії: дедалі ширшу участь трудящих в управлінні справами суспільства і д-ви, удосконалення держ. апарату, підвищення активності громад. орг-цій, посилення нар. контролю і правової бази держ. і громад. життя, поширення гласності, постійне урахування громад. думки. Повне перетворення в життя цих вказівок пов'язане з дальшим розвитком марксистсько-ленінської науки управління.

Літ.: Ленін В. 1. Повне зібрання творів: т. 36. Чергові завдання Радянської влади; т. 37. Начерк правил про управління радянськими установами; Глушков В. М. Введение в кибернетику. К., 1964; Гвишиани Д. M. Организация и управление. М., 1972; Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. М., 1973; Правдин Д. И. Наука управления: функции и пути развития. М.. 1978; Алексеев Б. И. Централизация управления экономикой в промышленном объединении. К., 1979; Глушков В. М. Кожурин Ф. Д. Региональные автоматизированные системы управления К. 1980; Бир С. Наука управления. Пер. с англ. М., 1971.

В. М. Глушков, Ю. М. Канигін.

 

Схожі за змістом слова та фрази