Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мінл-міш arrow МІШАНИХ ЛІСІВ ЗОНА УКРАЇНИ
   

МІШАНИХ ЛІСІВ ЗОНА УКРАЇНИ

— частина природної зони мішаних лісів Сх.-Європейської рівнини. Займає пн. частину України, яка за природними ландшафтами являє собою Полісся (у межах республіки — Полісся Українське). Пд. межа зони проходить поблизу Володимира-Волин-ського, Луцька, Ровно, Шепетівки, Чуднова, Житомира, Корни-на, Києва, Ніжина, Кролевця, Глу-хова, включає також Мале Полісся. Пл. понад 113 тис. км2 (19% тер. України). В межах М. л. з. У. розташована більшість районів Волин., Ровен., Житомир. і Черніг. областей, частково Хмельн., Київ. та Сум. областей. Зона характеризується рівнинним, переважно низинним рельєфом, помірно континентальним кліматом з достатньою зволоженістю, домінуванням на поверхні піщаних і супіщаних відкладів, на яких розвинуті підзолисті й болотні грунти, зайняті хвойно-широколистяними лісами, луками та болотами. Формування зональних ландшафтів зумовлене гол. чин. балансом тепла і вологи та характером поверхневих відкладів. За рік зона одержує 98—100 ккал/см2 сонячної радіації. Річний радіаційний баланс становить 44—46 ккал/см2. Вегетаційний період триває 190—205 днів. Пересічна т-ра січня —4,5, —8°, липня +17, +19°. Опадів 550— 650 мм на рік, випаровуваність не перевищує 400—450 мм. Кліматичні умови і особливості рельєфу спричинюють значне обводнення й заболочування земель. М. л. з. У. має густу річкову сітку (0,29 км/км2), багато боліт, значні запаси підземних вод. Ріки належать до бас. Дніпра та Бугу. Багато озер (долинних, карстових, льодовикових), найбільші — Світязь, Пулемецьке озеро, Турське, Лука. Зональними типами грунтів є дерново-підзолисті й болотні, вони займають бл. 75% тер. зони. Трапляються перегнійно-карбонатні, сірі лісові та опідзолені чорноземи. В цілому ґрунтовий покрив відзначається значною строкатістю. Бл. 30% тер. зони зайнято лісами, переважно сосновими (бори — 64% всього лісового фонду зони), а також сосново-дубовими (субори), сосново-дубово-грабовими (сугрудки) і вільховими. Надмірна зволоженість зумовлює також розвиток лучної і болотяної рослинності. Тваринний світ М. л. з. У. багатий і різноманітний. Тут водяться лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, куниця лісова, горностай, борсук, заєць, білка; з птахів — глухар, рябчик, тетерев, дрозди, лелеки, журавлі, качки та ін. У поліських водоймах — коропи, лящ, плітка, линь, карась, сом, щука та ін. риби. В межах М. л. з. У. виділяють 6 фізико-геогр. областей: Волинське, Мале, Житомирське, Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське Полісся. Природно-тер. комплекси зони значною мірою змінені в процесі госп. діяльності людини. Бл. третини тер. зони займають орні землі, площі їх зростають у результаті меліорації заболочених і перезволожених земель. М. л. з. У.— важливий район вирощування зернових, льону, хмелю, картоплі, овочів і кормових культур, м'ясо-мол. тваринництва та лісового г-ва. З метою збільшення продуктивності с.-г. угідь і запобігання розвиткові шкідливих явищ природи зонального характеру (заболочування, розвіювання піщаних грунтів тощо) розробляється і впроваджується комплекс гідротех., агро-тех. і меліоративних заходів, що включає регулювання стоку, освоєння заболочених земель, поліпшення водно-фіз. властивостей грунтів, залісення пісків тощо. Для вивчення й охорони зональних природних ландшафтів створено Поліський заповідник, Дніпровсько-Тетерівське заповідно-мисливське господарство, Заліське заповідно-мисливське господарство та кілька заказників.

Літ.: Физико-географическое районирование Украинской ССР. К., 1968; Ланько А. І., Маринич О. М., Щербань M. І. Фізична географія Української PCP. К., 1969; Мильков Ф. Н. Природные зоны СССР. M., 1977.

О. M. Маринич.

 

Схожі за змістом слова та фрази