Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow плюш-подол arrow ПОДВОЙСЬКИЙ
   

ПОДВОЙСЬКИЙ

Микола Ілліч [4 (16).1І 1880, с. Кунашівка, тепер Ніжинського р-ну Черніг. обл.— 28.VII 1948, Москва] — рад. парт. і військ. діяч. Член Комуністичної партії з 1901. Н. в сім'ї вчителя. В 1894 вступив до Черніг. духовної семінарії. В революц. русі з 1898. В 1901 виключений з семінарії, переїхав до Ярославля, де вступив до юрид. ліцею. Брав участь у революц. русі, керував підпільним робітн. гуртком. У 1904—05 — голова більшовицького студентського к-ту, член Ярославського к-ту РСДРП. Учасник революц. подій 1905 в Іваново-Вознесенську, Ярославлі. В 1906—07 — в еміграції. Повернувшись у Росію, працював у петерб., костромській і бакинській орг-ціях більшовиків. Не раз зазнавав арештів. У 1910— 14 брав участь в організації газ. "Звезда" і "Правда". В 1915—16 — редактор журн. "Вопросы страхования", член фінанс. комісії Рос. бюро ЦК РСДРП. Учасник Лютн. революції 1917. З березня 1917 — член Петерб. к-ту РСДРП(б), Петрогр. Ради, керівник Військ. орг-ції при ЦК більшовиків. Редактор газ. "Солдатская правда", "Рабочий и солдат", "Солдат". У червні 1917 обраний головою Всерос. бюро фронтових і тилових військ, орг-цій при ЦК РСДРП(б). Під час Жовтн. збройного повстання — голова Військ.-революц. к-ту при Петрогр. Раді. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції — член колегії Наркомату у військ. і морських справах. У листопаді 1917 — березні 1918 — нарком військ. справ РРФСР, одночасно— голова Всерос. колегії по організації і формуванню Червоної Армії, член к-ту революц. оборони Петрограда. З березня 1918 — член Вищої військ. ради, згодом — Голова Вищої військ. інспекції. В січні — вересні 1919 — нарком у військово-мор. справах України. В 1919—23 — нач. Всевобучу. В 1919 —20 — член Реввійськради 7-ї армії Зх. фронту і 10-ї армії Кавказ. фронту, 1920—23 — голова Вищої ради фіз. культури, голова Спортінтерну (1921—23). Працював в Істпарті. З 1935 — персональний пенсіонер. На XIII—XV з'їздах партії обирався членом ЦКК ВКП(б). Автор ряду праць з історії Великої Жовтн. соціалістич. революції, громадян. війни та іноземної воєнної інтервенції, з історії створення Червоної Армії тощо. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

Тв.: На Украине. К., 1919; Ленин в 1917 году. М., 1957: Год 1917. М., 1958.

Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання творів. [Про М. І. Подвойського див. іменний покажчик Довідкового тому до Повного зібрання творів В. І. Леніна]; Лейберов И. П. Пламенный солдат революции. М., 1962; Тарасов Е. П. Николай Ильич Подвойский. М., 1964.

Подвойський - leksika.com.ua