—зміна фаз розвитку капіталістичного виробництва від однієї економічної кризи до іншої. Характерний для розвинутого капіталізму. К. ц. складається з чотирьох фаз; кризи, депресії, пожвавлення, піднесення. Піднесення завершується новою кризою, яка замикає один К. ц. і відкриває інший, при цьому найнижча точка падіння виробн. є межею між двома циклами. Криза надвиробництва є найважливішою і визначальною фазою К. ц. Циклічний розвиток капіталістичного виробн. зумовлений осн. суперечністю капіталізму — суперечністю між сусп. характером виробн. і приватнокапіталістичною формою привласнення. Матеріальною основою К. ц. є специфічний характер відтворення основного капіталу, відновлення якого починається у фазі кризи і зумовлює перехід до наступних фаз К. ц. Внаслідок цього нагромадження капіталу й розширення капіталістичного виробн. здійснюються нерівномірно, стрибкоподібно і супроводяться найгострішими суперечностями й диспропорціями. До загальної кризи капіталізму тривалість К. ц. становила бл. 10 років, а виробн. у кожному наступному циклі досягало в цілому більш високого рівня, ніж у попередньому. В епоху заг. кризи відбувається деформація К. ц., змінюється співвідношення між його фазами, кризи частішають і стають більш інтенсивними й руйнівними, фази піднесення скорочуються і не супроводяться значним зростанням виробн. В умовах сучас. капіталізму при намаганнях бурж. д-ви регулювати економіку відбувається скорочення К. ц., кризи надвиробництва супроводяться численними частковими, проміжними, структурними кризами. На К. ц. великий вплив мають енергетичні, сировинні, валютно-фінанс. світові кризи. Циклічний характер розвитку капіталістичної економіки свідчить про істор. обмеженість капіталістичного способу виробництва, нездатного забезпечити дальший розвиток сучас. продуктивних сил. Див. Капіталізм.
А. Г. Селіваненко.
|
