Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow тог-тяж arrow ТОМАЗІЙ
   

ТОМАЗІЙ

(Thomasius) Християн (1.1 1655, м. Лейпциг — 23.IX 1728, м. Галле) — нім. правознавець. Юрид. освіту здобув в ун-ті Франкфурта-на-Одері, де 1679 захистив докт. дисертацію. З 1681 — викладач філософії і права в Лейпц. ун-ті. Від 1694 Т. займав кафедру права в ун-ті м. Галле. Теоретик природного права. Правові й політ, погляди виклав у працях: «Встановлення божественної юриспруденції» (1688), «Про право євангелічних князів у богословських спорах» (1696), «Основи природного права і права народів» (1705), «Серйозні, але добрі й розумні думки та спомини Томазія з приводу різних вибраних судових суперечок» (1720) та ін. Т. відмежовувався від теол. підходів до сутності права.

Томазій Християн - leksika.com.ua

Божеств, право не заперечував, але вважав, що його дія стосується виключно духовного, внутр. світу людини, її суто особистих переконань. Це право ні формою, ні змістом не пов'язане з природ, правом, яке поширюється на сферу публічну, зовнішню. Саме воно є предметом наук, правознавства, залишаючи право божественне схоластиці, теології. Природне право дароване Богом, і на цьому функція Всевишнього в даному процесі закінчується. Сутність природ, права вкорінена у самій природі людей і реалізується в основному природ, законі, що є стрижнем держ. устрою, сусп. правопорядку і моральних відносин, — законі всезагального прагнення до щастя і торжества любові.

Значну увагу Т. приділив відмежуванню моралі від права. На його думку, в основі поведінки людини мають бути три правила:

1) вчиняй так, як повинні вчиняти інші;

2) роби іншим те, що ти хочеш, аби вони робили тобі; 3) чого ти не хочеш, щоб інші тобі робили, того й ти їм не роби. Перше правило Т. вважав правилом чесної поведінки, відносячи його виключно до моральної сфери; друге — правилом достойної поведінки, яке стосується і моралі, і політики; третє — правилом правомір. поведінки, правилом справедливості, яке й становить основу сфери права. Лінію розмежування між нормами моралі й нормами позит. права Т. проводить шляхом розрізнення понять «порада» і «наказ». Порада походить від учителя, наставника і спрямовується на дух. переконання людини, породження в її душі відчуття внутрішнього, позит. обов'язку, усвідомлення потреби визначеної поведінки. Наказ формулюється д-вою, правителем і зорієнтований на примус, на спонукання до зовнішнього, негат. обов'язку під страхом або з надією, залежних від волі законодавця, на запобігання несправедливості, на охорону порядку в д-ві й сусп-ві.

Об'єкт моралі — гр-ни мудрі, розумні, сумлінні, об'єкт права — тупоголові, безтолкові, несумлінні. Завдання мудрого законодавця — підпорядкувати останніх розум, правилам поведінки, а також ще трьом правилам-директивам: 1) стримувати негативне бажання (користолюбство, честолюбство тощо), тобто захищати внутр. світ особи; 2) спонукати до гуманних вчинків, тобто охороняти зовн. світ індивіда; 3) зупиняти в діях, спрямованих на підрив основ цього зовн. світу. Перша директива мала виконуватися шляхом застосування поради, друга — за порадою і наказом, третя — виключно через наказ, тобто через позит. закон. Частина природ, прав людини не потребує закріплення у позит. законах, ін. частина підлягає унормуванню д-вою. Але позит. право підпорядковується як моралі, так і природ, праву. Оригінальним у вченні Т. є розуміння свободи. Він вважав, що у первісному стані, на відміну від природ, права, її бути не може, оскільки справжня свобода має своїм джерелом не тільки Богом дарований людині розум, а й позитивне право, яке шляхом примусу обмежує свавілля у сусп-ві. Отже, справжня свобода — це поєднання природ, духовної рівності людей, їх природ, прагнень і діяльності із зовнішнім, позит. правом. Нетрадиційною є і думка Т. про можливість досягнення повної рівності у свободі, хоча це, на його погляд, справа далекого майбутнього, коли людство ліквідує приватну власність, яка не є природ, правом і стала гол. причиною зла і несправедливості, поділу сусп-ва на багатих і бідних. У поглядах на виникнення і сутність д-ви Т. був послідовником С. Пуфендорфа. На його погляд, в основу сусп. договору при утворенні д-ви покладено три нормат. акти: 1) ухвала про об'єднання людей в одне соціальне ціле; 2) закон про форму правління; 3) договір про обрання правителів і підпорядкування їм підданих. Найкращою з відомих форм держ. правління Т. вважав освічений абсолютизм, а обов'язком освіченого монарха — бути «дійсно моральною особою», ставити мораль над правом, особливо позитивним.

Літ.: Деборин А. М. Социально-полит, учения нового и новейшего времени, т. 2. Очерки социально-полит, мысли в Германии кон. XVII — нач. XVIII в. М., 1967; Деев Н. Н. Разграничение права и морали в естествен-ноправ. учении Христиана Томазия. «Проблемы гос-ва и права на совр. этапе», 1974, в. 8; Мироненко О. М. Права і свободи людини у політ, і прав, вченнях мислителів Німеччини. К., 1995; Баскин Ю. Я. Проблема свободы в философии права Христиана Томазия. «Изв. вузов. Правоведение», 1999, № 2.

О. М. Мироненко.