Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нам-нар arrow НАРОДНИЙ ФРОНТ
   

НАРОДНИЙ ФРОНТ

— форма організації широких народних мас для спільної боротьби проти фашизму і війни, за міжнародний мир, демократію, нац. незалежність і соціальний прогрес. Н. ф. виник у серед. 30-х рр. у ряді капіталістичних країн. Ініціатором створення Н. ф. та його керівною силою став робітн. клас на чолі з марксистсько-ленінськими партіями. Н. ф. об'єднує під керівництвом робітн. класу селянство, прогресивну інтелігенцію та серед. прошарки (див. Єдиний фронт). Залежно від істор. умов завдання, склад і форми діяльності Н. ф. змінюються. Необхідність створення Н. ф. гостро постала в 1-й пол. 30-х рр. у зв'язку з виник ненням загрози фашизму і війни. Після спроби фашист. перевороту у Франції (лютий 1934) тут за ініціативою комуністів 1935 було створено Н. ф. Перемога на парламентських виборах (квітень — травень 1936) партій, що ввійшли до Н. ф., і перебування 1936—38 у Франції при владі урядів, що спиралися на Н. ф. (комуністи не входили до їхнього складу, але підтримували їх у питанні виконання програми Н. ф.), дало змогу перешкодити встановленню фашист. диктатури й здійснити ряд заходів щодо поліпшення становища трудящих. VII конгрес Комінтерну (1935) на основі доповіді Г. Димитрова дав глибокий аналіз тактики Н. ф. і вказав, що вона може привести до створення урядів Н. ф., а також зазначив, що в колоніальних і залежних країнах Н. ф. виступає у формі єдиного антиімперіалістичного, антиколоніального фронту. В 1936 Н. ф. було створено в Іспанії (див. Іспанська революція 1931—39), де він здобув перемогу на виборах 1936 і протягом 1936—39 очолював боротьбу народу проти ісп. фашистів і нім.-італ. інтервентів. У Китаї компартія домоглася створення антияпон. Н. ф. (1937), який, незважаючи на зрадництво гоміндану, відіграв значну роль у війні проти япон. загарбників. У Чілі Н. ф., що був створений 1936, домігся сформування на його базі уряду за участю комуністів (1938—41). На початку другої світової війни 1939—45 в окупованих країнах, а пізніше під впливом переможних дій Рад. Армії — в країнах фашист. блоку на основі тактики Н. ф. розгорнувся Рух Опору.

В післявоєнний період Н. ф. відіграв значну роль у перемозі нар.-демократичних і соціалістичних революцій у ряді країн Європи і Азії, в завоюванні нац. незалежності народами багатьох країн Африки та Азії. Таким чином, в умовах розгрому фашизму та зміцнення сил соціалізму Н. ф. (Нац. фронт) перетворився з визвольного, загальнодемократичного на антикапіталістичний, антиімперіалістичний рух. Єдність демократичних сил відіграла значну роль у перемозі Кубинської революції 1959. В Чілі напередодні президентських виборів 1970 було створено демократичну коаліцію Нар. єдність, що об'єднала всі ліві партії. Уряд блоку Нар. єдності (1970—73), очолений С. Альєнде Госсенс, здійснив у країні ряд революц. перетворень, але внаслідок фашист. перевороту 1973 був підступно повалений чілійською реакцією, що діяла у зговорі з амер. імперіалізмом. Партії Нар. єдності перейшли на нелегальне становище. В Уругваї 1971 було створено Широкий фронт, що об'єднав демократичні й патріотичні сили країни і під керівництвом компартії повів боротьбу проти диктаторського режиму, проти втручання США у внутрішні справи, за демократію і мир. У Нікарагуа прогресивні сили народу, об'єднавшись для боротьби проти військово-поліцейської тиранії А. Сомоси, утворили орг-ції Патріотичний фронт і Рух єдиного народу, які під керівництвом бойового авангарду революц. руху Нікарагуа — Сандіністського фронту нац. визволення — 19. VII 1979 скинули диктатуру А. Сомоси. В Сальвадорі внаслідок консолідації патріотичних і демократичних сил на чолі з компартією 1980 утворилося єдине політ. керівництво і заг. штаб орг-цій, що повели збройну боротьбу проти реакц. режиму військово-цивільної хунти. Досвід створення і зміцнення Н. ф. відображено у програмних документах міжнар. Наради представників комуністичних і робітничих партій 1957 і 1960, а також Наради комуністичних і робітничих партій 1969.

Літ.: Ленін В. І. Зауваження до тез про єдиний фронт. Повне зібрання творів, т. 44; Резолюции VII Всемирного конгресса Коммунистического Интернационала. М., 1935; Програмні документи боротьби за мир, демократію і соціалізм. К., 1961; Міжнародна нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали. Москва, 5 — 17 червня 1969 р. К., 1969; VII конгресс Коминтерна и борьба за создание Народного фронта в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. М., 1977; Димитров Г. М. Наступление фашизма и задачи Коммунистического Интернационала в борьбе за единство рабочего класса против фашизма. М., 1935; Димитров Г. Народный фронт. К., 1972; Международное коммунистическое движение. Очерк стратегии и тактики. М., 1972.

А. К. Мартиненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази