Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow висоц-відн arrow ВІВЧАРСТВО
   

ВІВЧАРСТВО

- галузь тваринництва, що займається розведенням овець для одержання сировини для легкої пром-сті (вовна, смушки, овчини) та продуктів харчування (овече м'ясо, сало, молоко). Гол. продукцією В. є вовна. В. веде початок ще з доістор. часу. В доре-волюц. Росії В. було в основному грубововним. Пром. розведення мериносових овець в Росії розпочалось наприкінці 18 - на поч. 19 ст. У 1916 заг. поголів'я овець становило 89,7 млн., у т. ч. на Україні - 6,8 млн. Докорінні зміни у В. країни почалися після видання 1919 декрету РНК РРФСР "Про охорону і розвиток тонкорунного (мериносового) вівчарства" та наступних постанов Комуністичної партії і Рад. уряду про держ. план розвитку тонкорунного В. Було створено сітку держ. плем. розплідників і плем. вівчарських радгоспів, широко впроваджено розроблений в СРСР метод штучного осіменіння овець тощо. В роки Великої Вітчизн. війни В. зазнало великих втрат, особливо тонкорунне і напівтонкорунне. У післявоєнні роки було вжито заходів до швидкого відновлення В. і дальшого зростання кількості та якості вовни й ін. видів продукції цієї галузі.

Гол. р-ни В. в СРСР Поволжя, Пн. Кавказ, Середня Азія, Казахстан, УРСР. Осн. напрямами В. в СРСР є тонкорунне, напівтонкорунне, напівгрудововне, грубововне (смушкове, м'ясо-сальне, шубне, м'ясо-вовнове, м'ясо-вовно-молочне). Розвиток всіх цих напрямів В. в СРСР, у т. ч. на Україні, визначається держ. планом породного районування, що враховує потреби нар. г-ва в продукції цієї галузі, природні умови зон та особливості різних порід овець. В СРСР налічується бл. 70 порід та породних груп овець, з них 24 тонкорунні, 22 напівтонкорунні. Питаннями В. на Україні займаються Тваринництва степових районів український науково-дослідний інститут ".Асканія-Нова" імені М. Ф. Іванова, Тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР науково-дослідний інститут, державні обласні н.-д. с.-г станції в зонах розведення овець. На Україні розводять асканійську (степові області Пд. України), прекос (Полісся, Лісостеп), цигайську (Донец., Крим., Одес. області), каракульську (Полт., частково Одес. і Чернів. обл.), сокільську (Полт. обл.) та ін. породи овець (див. статті про окремі породи овець). Інтенсифікація В. в СРСР, у т. ч. на Україні, здійснюється в напрямі спеціалізації вівчарських г-в, концентрації в них поголів'я, створення комплексно-механізованих ферм.

Літ.: Вівчарство. К., 1971; Целютін В. К., Кротов А. А. Вівчарство. К., 1978; Дорошенко Н. Я., Куц Г. А., Симонов М. Ф. М'ясо-вовнове вівчарство. К., 1972.

Д. К. Михновський.

Вівчарство