Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow електрон-енд arrow ЕЛЛІНІЗМ
   

ЕЛЛІНІЗМ

- умовна назва періоду історії країн Сх. Середземномор'я, Передньої Азії та Причорномор'я від часу завоювань Александра Македонського (334- 323 до н. е.) до підкорення цих країн Стародавнім Римом (завершилося 30 до н. е.). Імперія Александра Македонського охоплювала Балканський п-ів, острови Егейського м., Малу Азію, Єгипет, Передню Азію, південні райони Серед. Азії і частину Центр. Азії. До складу цієї д-ви ввійшли народи, які жили общинним ладом, і зрілі рабовласницькі суспільства, що мали самобутню цивілізацію. Після смерті Александра Македонського (323 до н. е.) між його полководцями (діадохами) розгорнулася боротьба за поділ імперії, що завершилася утворенням окремих, т. з. елліністичних д-в: Селевкідів, Птолемеїв, Македонії, Віфінії, Понтійського царства та ін. У З-2 ст. до н. е. існувало елліністичне Греко-Бактрійське царство (на тер. СРСР у Серед. Азії), яке виділилося з д-ви Селевкідів. Держ. утворення елліністичного типу в 3-2 ст. до н. е. являла собою Боспорська держава в Пн. Причорномор'ї. Карта с. 22. За формою соціально-політ. організації елліністичні д-ви були рабовласницькими монархіями, що поєднували елементи сх. деспотії (обожнювання і культ царів, централізовану владу) і полісного ладу (див. Поліс). Поліси в елліністичних країнах мали приписані до них сільс. території, які зберігали внутр. самоврядування. Земля, не приписана до полісів, належала цареві. Частину землі він дарував храмам, придворним, надавав військ. поселенцям. Населення елліністичних д-в поділялося на еллінів (придворні, адміністрація, заможні городяни, жрецтво), лаой (залежні й напівзалежні землероби, робітники царських майстерень) і рабів. Характерною рисою екон. розвитку елліністичних д-в було зростання товарного виробництва, що стало можливим внаслідок жорстокої експлуатації рабів і лаой, застосуванню досконаліших знарядь праці й обробки землі. Значного розвитку досягли землеробство, скотарство, ремесла. Розширилася торгівля між країнами елліністичного світу, а також торгівля цих країн з Індією та країнами Пд.-Сх. Азії. Виникли торг. зв'язки Єгипту з Причорномор'ям. З'явилися нові торг. та ремісничі центри (Александрія, Антіохія, Селевкія та ін.). Поширилися грошовий обіг (проник навіть в єгип. село) й грошові операції. Численні війни ослабили елліністичні д-ви. З 2-ї пол. З ст. до н. е. в них загострилися соціальні суперечності, посилилася визвольна війна підкорених народів, відбувся ряд повстань рабів. З ослаблення елліністичних д-в скористався Старод. Рим. Починаючи з 2 ст. до н. е., під його владу підпали Греція, Македонія, д-ви Малої Азії. В 30 до н. е. владу Риму визнав Єгипет. Елементи соціально-екон. структури, що склалися в епоху Е., мали значний вплив на дальший розвиток Сх. Середземномор'я. Див. також Елліністична культура. Іл. див. на окремому аркуші, с. 192-193.

Літ.: Ковальов С. І. Вллінізм. Рим. К-X., 1938: Ранович А. Б. Эллинизм и его историческая роль. М. - Л., 1950; Свенцицкая И. С. Социально-экономические особенности эллинистических государств. М., 1963; Дройзен И. Г. История эллинизма, т. і - 3. Пер. с франц. М., 1890-93; Тарн В. Эллинистическая цивилизация. Пер. с англ. М., 1949.

Л. Л. Дмитренко.

Еллінізм