(Food and Agriculture Organization; Organisation pour l'alimentation et l'agriculture), ФАО (FAO) — міжнар. міжуряд. організація, яка займається питаннями прод. ресурсів і розвитку с. г. Заснована на Міжнар. конференції у м. Квебеку (Канада) 16.Х 1945 як спеціаліз. установа ООН. Членами ФАО є 183 держави (2001), а також Європ. Союз. Гол. завдання ФАО: поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня населення; ліквідація голоду і бідності; вдосконалення в-ва, переробки, збуту і розподілу продовольства та продукції с. г., підвищення його продуктивності; сприяння розвитку сільс. р-нів, поліпшення умов життя сільс. населення. Здійснюючи ці завдання, Організація: сприяє капіталовкладенням у с. г., передачі технологій країнам, що розвиваються, реалізації вел. програм тех. консультування і допомоги сільськогосп. сектору, спрямованих на рац. використання і збереження природ, ресурсів, зокрема ліс, вод. і рибних; збирає, аналізує і поширює відповід. інформацію, консультує уряди держав-членів з питань політики і планування у с. г. ФАО організовує і проводить міжнар. конференції з актуальних проблем діяльності Організації: 1974 була проведена Всесв. прод. конференція; 1979 — Всесв. конференція з питань реформи і розвитку сільс. районів; 1984 — Всесв. конференція щодо розвитку і рац. використання риб. ресурсів; 1994 — Міжнар. конференція з питань харчування (спільно з Всесв. організацією охорони здоров'я); 1996 — Всесв. зустріч на вищому рівні. Найвищим органом ФАО є Конференція, яка складається з членів та асоційованих членів (останні не мають права вирішального голосу) Організації. Скликається раз на два роки. Кожна д-ва на Конференції має один голос. Конференція визначає політику Організації, програму її діяльності, затверджує бюджет ФАО та розробляє рекомендації її членам. У період між сесіями Конференції кер. органом є Рада у складі 49 представників держав, яка обирається Конференцією на 3 роки і діє від її імені. У своєму складі Рада має 3 гол. комітети (програм; фінансів; зак-ва і права) та 5 спеціаліз. комітетів (з питань сільськогосп. продуктів; с. г.; рибальства; лісівництва; всесв. продовольчої безпеки). Рада складає огляди про стан с. г. у світі, координує роботу ФАО та ін. міжуряд. організацій, які займаються питаннями, пов'язаними з в-вом сільськогосп. продуктів. Вищою посад, особою Організації є ген. директор, який обирається Конференцією ФАО на 6 років (не виключається і переобрання). Ген. директор керує роботою Секретаріату, до складу якого входять 7 департаментів (с. г.; рибальства; лісівництва; розвитку; екон. та соціальної політики; заг. питань та інформації; управління та фінансів).
ФАО має регіон, відділення для: Африки (м. Аккра, Гана); Азіатсько-Тихоок. регіону (м. Бангкок, Таїланд); Європи (м. Рим, Італія); Лат. Америки та Карибського басейну (м. Сантьяго, Чилі); Бл. Сходу (м. Каїр, Єгипет). Бюро зв'язку з Пн. Америкою знаходиться у м. Вашингтоні (США), а Бюро зв'язку з ООН — у м. Нью-Йорку. В рамках ФАО утворені й субрегіон. відділення для: Пд. та Сх. Африки; островів Тихого океану; Карибського басейну; Пн. Африки. Організація має своїх представників більш як у 100 країнах світу.
ФАО посилає у різні країни світу експертів з питань с. г. і харчування, організовує навч. центри та семінари для підготовки тех. спеціалістів, скликає регіон, конференції з окр. питань с. г. Має кілька період, видань, публікує дослідження, кон'юнктурні огляди з окр. видів товарів і такі, що стосуються окр. країн та регіонів. Всесв. центр сільськогосп. інформації у Римі володіє комп'ютер, базами даних ФАО, а також має глобал. систему інформації. Ця система забезпечує збір та аналіз поточної інформації про становище з продовольством у світі, допомагає виявляти країни, яким загрожує його нестача. Така інформація є орієнтиром для по-тенц. донорів прод. допомоги. Офіц. мови ФАО — англ., франц., кит., іспанська Дата заснування ФАО (16 жовтня) щороку (з 1981) відзначається як Всесвітній день продовольства. Місцеперебування — м. Рим (Італія).
Літ.: Шреплер Х.-А. Междунар. экон. организации. М., 1999; Организация Объед. Наций. Осн. факты. М., 2000.
Ю. I. Нипорко, В. I. Семчик.
