Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow гор-гуц arrow ГРОДСЬКИЙ СУД
   

ГРОДСЬКИЙ СУД

- 1) становий суд, що діяв у Великому князівстві Литовському (з 1569 — і в Речі Посполитій), зокрема на укр. землях, які входили до цих держ. утворень; 2) орган власне державного, королівського суду. Тип і структура Г. с. склалися під впливом суд. установ європ. держав, насамперед Польщі. У Вел. князівстві Литовському законодавчо запроваджений Литовським статутом (2-а редакція, 1566). Г. с, як і земський суд, уособлював суд. владу у повітах. Так, на тер. Волин. воєводства Г. с. діяли в Луцькому, Кременецькому і Володимирсь-кому повітах, у Поділ, воєводстві — в Кам'я-нецькому і Летичівському, у Брацлавському воєводстві — у Вінницькому повіті. У Київ, воєводстві був єдиний Г. с. з центром у Житомирі, який влаштовував у повітах виїзні сесії. За Литовським статутом, Г. с. мав вести крим. справи шляхтичів. На чолі Г. с. стояв староста, який водночас здійснював військ, та адм. функції на тер. свого повіту. До складу Г. с. входили суддя і писар, яких призначав сам староста. На час своєї відсутності староста залишав заступника — підстаросту. В період між сесіями Г. с. діяв гродський уряд — члени суду, найчастіше підстарости, які вели поточну адм.-нотаріальну роботу та розглядали дрібні суд. справи. На практиці компетенцію і сферу діяльності грод. та зем. судів було досить важко диференціювати. Зем. суд діяв лише під час сесій, а Г. с. — постійно. Останній з часом перебрав на себе розгляд цив. позовів, майнових спорів між шляхтичами, шляхтою і духівництвом тощо. Всі суд. записи у Г. с. велися у щорічних актових книгах (їх запроваджено в Україні ще до Литовського статуту 1529). Для полегшення пошуку документів ці книги поділялися на З види — декретові, записові і поточні. Декретові призначалися для запису суд. рішень (декретів); записові були нотаріальними, до них вносилися документи громад, і приват, характеру, які в такий спосіб набували юрид. сили; до поточних книг записувалися скарги, покази свідків, свідчення возних, заяви тощо.

У Правобереж. Україні Г. с. діяли до входження цих земель до складу Рос. імперії. На тер. Лівобереж. України (Гетьманщини) Г. с. було відновлено універсалом гетьмана К. Розумовського від 19.XI 1763, підтверджено указом рос. сенату від 10.XI 1764. Ств. замість полкових судів. Діяли у полкових містах: Козельці (для Київ, полку), Гадячі, Лубнах, Миргороді, Стародубі, Полтаві, Прилуках, Ніжині, Чернігові, Переяславі. Головою Г. с. був полковник, членами — гродський суддя, гродський писар та 2—3 представники козац. старшини. Підпорядковувалися Г. с. полковим канцеляріям, апе-ляц. інстанцією був Генеральний суд, вирок затверджувався Малоросійською колегією. У Г. с. поряд зі шляхтою й козаками судилися посполиті та міщани. До компетенції цих судів входив розгляд карних справ. Засідання відбувалися упродовж року, крім святкових днів і суд. канікул (1 липня — 10 вересня). Г. с. ліквідовано 1781.

Літ.: Левицкий О. И. Об актовых книгах, относящихся к истории Юго-Зап. края и Малороссии. В кн.: Труды одиннадцатого археол. съезда в Киеве 1899, т. 2. М., 1902; Статут Вялікага княства Літоускага. 1588. Тэксты. Даведнік. Каментарьіі. Мінск, 1989; Дорошенко Д. Нарис історії України, т. 1—24 К., 1992.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази