Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow муз-мус arrow МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ
   

МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

— інструменти для відтворення ритмічно організованих, фіксованих за висотою звуків або чітко визначеного ритму, а також шумів, що застосовуються в музиці. М. і. прийнято поділяти на нар. і професійні. Проте цей поділ досить умовний, оскільки такі нар. інструменти, як бандура, баян, балалайка, домра та ін. використовуються і в профес. муз. виконавстві. До профес. відносять М. і., що входять до складу симф., духового й естрадного оркестрів, а також духові та струнні клавішні (орган, фортепіано, клавесин). В муз. практиці іноді використовують побутові предмети, що дають неорганізоване звучання або шум (напр., свисток, деркач, калатало), а також інструменти ужитку вого призначення (натуральні дзвони, сирена). Осн. частиною М. і. є вібратор — джерело коливання (струна, мембрана, повітряний стовп тощо); його властивості визначають висоту звуку й мають вплив на тембр. Предмет, що спонукає вібратор коливатися, наз. генератором (смичок, палички, молоточки й ін.). Посилення звучання досягається за допомогою резо-натора-ампліфікатора (резонаторний ящик, дека тощо). Деякі М. і. (гонг, тарілки) не потребують резонатора, оскільки сам вібратор коливається з відповідною силою. Детальна класифікація М. і. розроблена 1914 музикознавцями Е. Горнбостелем (Австрія) і К. Заксом (Німеччина). За прийнятою в СРСР системою, M. і. поділяються на 5 груп: струнні (хордофони), духові (аерофони), ударні — мембранні (мембранофони) та са-мозвучащі (ідіофони), електромузичні (електрофони), механічні. Струнні М. і. поділяються на підгрупи: щипкові, смичкові (фрикційні) й молоточково-ударні. На цих інструментах звук видобувається: на щипкових — щипком струни пальцем (арфа, гітара, лютня, укр. бандура й торбан, рос. гуслі), плектром (7-струнна гітара, мандоліна, банджо, домра), пером (клавесин); на смичкових — смичком (скрипка, альт, віолончель, контрабас, укр. басоля й гудок) або фрикційним колесом (укр. ліра); на молоточково-ударних — ударом по струні молоточком (піаніно, фортепіано) або паличками (цимбали). Духові М. і. поділяються на мідні й дерев'яні. Хоч деякі з цієї групи (сучас. флейти, саксофони, сарюзофони) виробляють з металу, інші (кларнети, гобої) — іноді з пластмаси, вони належать до підгрупи дерев'яних. Джерелом звуку духових є повітряний стовп, коливання якого збуджується вдуванням повітря. Всі вони за способом вдування повітря і звуковидобування поділяються на: лабіальні, або флейтові, — флейти, най, окарини, укр. нар. денцівка, дводенцівка (або жало-міга), зубівка (або теленка), кувиці (або свиріль, флояра); язичкові — з вільним язичком (укр. нар. луска, дримба — язичковий ідіофон), одинарним язичком (кларнети, саксофони, укр. волинка) і подвійним (гобої, англ. ріжок, сарюзофон, фаготи, укр. сурма). До них за традицією відносять самозвучащі інструменти з язичком, що проскакує (акордеон, баян, усі ін. види гармонік, фісгармонія), мундштучні, або ам-бушюрні (валторна, корнет, рожки, або флюгельгорни, труба, тромбон, туба, укр. нар. лігава, ріг, трембіта), клавішні флейтово-язичкові (орган). В ударних мембранних М. і. джерелом звуку є туго натягнута перетинка (переважно — шкіра), по якій вдаряють рукою, паличками, або видобувають звук фрикційним способом. Поділяються вони на інструменти: з визначеною висотою звуку (литаври, укр. тулумбаси) й без неї (барабани — великий, малий і циліндричний, бубон, укр. нар. інструмент бугай); сюди відносять мірлітони — інструменти з мембраною, що надає особливого тембру й посилює чоловічий голос (укр. нар. гребінець, очеретяна цівка — очеретинка). В самозвучащих М. і. джерелом звуку є сам корпус, по якому вдаряють різноманітними предметами, або з якого видобувають звук фрикційним способом. Поділяються на інструменти з визначеною висотою звуку (металеві — дзвіночки, натуральні дзвони, трубчасті дзвони, металофон, вібрафон, тубафон, флексатон, челеста; дерев'яні — ксилофон, маримба, ксилоримба; скляні — пляшки, скляна гармоніка) й без неї (металеві — сафайль, бразільська пандейра, балабончики, бунчук, дзвіночки — альпійські, овечі, або карпатські, коров'ячий — тронка, різноманітні тарілки, гонги, тамтами, т рикутник, ластра, укр. нар. брязкальця, підкова; дерев'яні — бич, клевес, кастаньєти, афр. дерев'яний барабан, маракаси. укр. нар. деркач, калатало). Механічні М. і. відтворюють музику за допомогою заводного, рідше — електр. механізму, крутіння валу рукою (оркестріон, піанола, фонола, бальггармоніка). Деякі з них є одночасно духовими (шарманка) або самозвучащими (куранти). Див. також Електромузичні інструменти, Оркестр, Оркестр українських народних інструментів, Оркестр народних інструментів і статті про окремі муз. інструменти.

Літ.: Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. X., 1930; Рогаль-Левицкий Д. Р. Современный оркестр, т. 1—4. М., 1953—56; Лисенко М. В. Народні музичні інструменти на Україні. К., 1955; Рогаль-Левицький Д. Р. Беседы об оркестре. М., 1961; Чулаки М. Инструменты симфонического оркестра. М., 1972; Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. К., 1967: Вертков К., Благодатов Г., Язовицкая Э. Атлас музыкальных инструментов народов СССР. М., 1975; Закс К. Современные оркестровые музыкальные инструменты. Пер. с нем. М., 1932.

Л. 3. Мазепа.

 

Схожі за змістом слова та фрази