Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГЕЛЬВЕЦІЙ
   

ГЕЛЬВЕЦІЙ

Клод Адріан (31.1 1715, Париж — 26.XIІ 1771, там же) — франц. просвітитель, енциклопедист, один з ідейних натхненників Великої французької революції. Освіту отримав у єзуїт, колежі (Париж). Протягом 1751—71 разом з Д. Дідро, Вольтером, П. А. Д. Гольбахом, III. Л. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо та ін. Г. створює багатотомну французьку «Енциклопедію». Капітальна праця Г. «Про розум» (1758) була заборонена і публічно спалена. Інший видатний твір ученого «Про людину, її розумові здібності та її виховання», написаний 1767, побачив світ лише 1773. У своїх працях Г. висловив і глибоко обгрунтував низку фундаментальних ідей та

Гельвецій К.А. - leksika.com.ua

положень. Він, зокрема, всебічно розвинув тезу про те, що людина є продуктом соціального середовища і виховання. Г. вважав, що люди народжуються абсолютно рівними і вільними. Уявлень, пристрастей, розумових здібностей вони набувають у процесі виховання. Керуючись особистими інтересами і задовольняючи свої потреби, людина стикається з такими ж інтересами та потребами ін. людини і починає з нею боротися. Та це не «війна всіх проти всіх», бо така боротьба веде не до розпаду сусп-ва, а до його зміцнення, адже сутність самого сусп-ва — у взаємо- і протидії індивід, інтересів. Людина людині — не вовк, від природи вона і не зла, і не добра. В створеному індивідами сусп-ві цілком природно виникають приватна власність і майнова нерівність, яка розбурхує пристрасті, владолюбство, марно-слав'я. Це — рушійні сили прогресу, і ними треба керувати. Звідси потреба у владних держ. органах, завдання яких — не вгамовувати пристрасті, а вміло їх спрямовувати. Досягається це за допомогою мудрих законів, їх може встановлювати лише мужній і освічений король. Перепоною для впровадження «правильного» законодавства, «добрих» законів є неуцтво. Одна з причин виникнення д-ви, на думку Г., — прагнення людей до деспотизму, яке теж породжується неуками і неуцтвом, випестуваними феодалізмом, духівництвом, дворянством. Іншим джерелом деспотизму мислитель вважав зростання чисельності населення. Деспотизм, твердив Г., — це старість д-ви, а дем. республіка — її зрілість. Однак ідеалом Г. є не республіка, а конст. монархія. Будь-яка необмежена влада — ненадійна. Правителі — звичайні люди, вони такі, якими їх сформували середовище, сусп-во і виховання. При владуванні з повагою до прав і свобод особи люди — щирі, талановиті, чесні, гуманні, при деспот, правлінні — вони брехливі, підлі, позбавлені таланту. Г. особливо наголошує, що найголовнішими природ, законами, без яких сусп-во взагалі не може існувати, є право приватної власності, недоторканність особи, її право на вільну думку, особисту безпеку. Власність, на думку мислителя, — це моральний бог д-ви, гарантія справедливості. Разом з тим він вважав, що щастя гр-н забезпечується помірністю власності.

Г. глибоко аргументував ряд основополож. думок конст. характеру: про рівноправність народів («від Сходу і до Заходу народи скрізь однакові»), про справедливість у міжнар. відносинах, міжнар. праві, про необхідність чіткого формулювання нормат. положень («будь-яка істина повинна бути ясно викладена»), про націю як сукупність усіх гр-н даного сусп-ва, про федерат, устрій Франції у складі ЗО однакових за територією республік з власною виборною адміністрацією, поліцією та однаковими законами тощо.

Тв.: Соч., т. 1—2. М., 1973—74; Про людину, її розумові здібності та її виховання. К., 1994.

Літ.: Вороницын И. П. К. А. Гельвеций. М., 1934; Мом-джян X. Н. Философия Гельвеция. М., 1955; Мироненко О. М. Права і свободи людини у творах франц. просвітителів і утопістів XVIII ст. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази