Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Н-нал arrow НАВЧАННЯ
   

НАВЧАННЯ

— цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Н.— процес двосторонній: діяльність учня — учіння і діяльність учителя — викладання. Н. виконує центр. функцію в розумовому розвитку й підготовці учнів до праці. В усіх видах пізнавальної і практичної навч. діяльності рад. школа спирається на всебічну активність учнів, на діалектичну єдність і взаємозв'язок відтворювальної і творчої діяльності, інтелекту, волі, емоцій і почуттів. Рад. педагогіка заперечує спрощений погляд на Н. як на звичайний акт передачі знань учням. Знаряддям мислення і практичної діяльності людини, її переконанням стають лише ті знання, що активно засвоєні, що є результатом не лише мислення, а й пізнавальної діяльності в цілому. Вчення марксистсько-ленінської філософії про розвиток дає змогу визначити внутр. рушійні сили процесу Н. як суперечність між пізнавальними і практичними завданнями, що висуваються самим ходом Н., і наявним рівнем знань, умінь і розумового розвитку школярів. Розвиткові творчої пізнавальної діяльності учнів сприяє проблемне навчання. В структурі навч. процесу виділяють такі його елементи (ланки): постановка проблеми й усвідомлення пізнавальних завдань; сприймання предметів і явищ, формування понять, спостережливості, уяви й мислення учнів; закріплення й систематизація знань, формування умінь і навичок; застосування знань, умінь і навичок; аналіз досягнень учнів, перевірка й оцінка їхніх знань, досягнутого рівня розумового розвитку.

Освіта (загальна, політехнічна, професійна тощо), розвиток і виховання людини — основні результати Н., яке починається з раннього дитячого віку і триває протягом усього життя людини як у вигляді організованої освіти (дитячий садок, школа, вуз, курси підвищення кваліфікації, політико-виховна робота тощо), так і шляхом самоосвіти. Мета, зміст освіти, форми організації й методи навчання визначаються соціально-екон. потребами, зумовленими характером сусп. , відносин, політикою пануючих класів, станом розвитку засобів виробництва, науки й техніки, рівнем освіти і педагогіки, віковими особливостями учнів. Експлуататарські класи використовують Н. як засіб зміцнення свого панування. В соціалістичному суспільстві Н. поставлено на службу інтересів народу, підготовки всебічно освічених людей, здатних до фіз. і розумової праці, активної участі у виробництві матеріальних і духовних цінностей комуністичного суспільства. Теорією Н. є дидактика. Осн. формою організації Н. в рад. серед. школі є урок (див. Кабінетна система навчання, Класно-урочна система навчання), у вищій школі — лекції й семінари (див. також Курсова система навчання). В СРСР Н. в школах ведеться рідною мовою учнів.

Літ.: Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. М., 1975; Проблема единства обучения и воспитания. Л.. 1978; Бабанский Ю. К. Об актуальных проблемах совершенствования обучения в общеобразовательной школе. "Советская педагогика". 1979, № 3. Див. також літ. до ст. Дидактика.

А. М. Алексюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази