У ДЕРЖАВАХ ЄВРОПИ- міжнар.-правовий документ, прийнятий державами — учасницями скликаної під егідою ЮНЕСКО Дипломатичної конференції 21.XII 1979 у м. Парижі (Франція). Набула чинності 19.11 1982. Станом на 2000 Конвенцію ратифікували 45 держав, у т. ч. Україна (11.1 1982).
Складається з преамбули та 21 статті (8 розділів). У преамбулі декларовано зв'язок Конвенції з принципами Статуту ЮНЕСКО та Заключного акта НБСЄ 1975 і підкреслено, що визнання договірними д-вами навч. курсів, свідоцтв, дипломів і вч. ступенів, отриманих у будь-якій з них, є однією з необхідних умов для: сприяння ефективному використанню засобів навчання; забезпечення більшої мобільності викладачів, студентів, наук, співробітників і спеціалістів; зменшення труднощів, з якими стикаються після повернення до своїх країн особи, котрі отримали освіту або наук, підготовку за кордоном.
Як зазначено у ст. 1 (розд. 1), визнання іноз. свідоцтва, диплома про вищу освіту або вч. ступеня — це прийняття його компет. органами влади договірної д-ви як такого, що має силу посвідчення про освіту, і надання його власникові прав, якими користуються особи, котрі мають нац. свідоцтва, дипломи або наук, чи вчені ступені. Саме в цьому дусі сформульовано мету Конвенції: розвиток активного співробітництва європ. країн між собою та з країнами — членами ЮНЕСКО; забезпечення широкого доступу до своїх навч. закладів гр-н договірних держав; визнання дипломів та вчених ступенів цих осіб; вжиття державами — учасницями Конвенції усіх можливих заходів на національному, дво- і багатосторонніх рівнях для досягнення декларованих у документі завдань (ст. 2 розд. II). У ст. 3—7 (розд. III) містяться зобов'язання сторін щодо взаєм. визнання свідоцтв про середню освіту, які відкривають доступ до вищої освіти, а також щодо визнання док-тів про вищу освіту для здійснення на їх підставі профес. діяльності. Статтями 8—11 (розд. IV) встановлено механізм реалізації завдань Конвенції шляхом використання можливостей та повноважень компет. нац. органів, двосторонніх або суб-регіон. органів, а також Регіонального комітету, який складається з представників урядів договірних держав і на який покладено обов'язс слідкувати за виконанням Конвенції державами-учасницями. Д-ви раз на два роки подають до К-ту доповіді про виконання всіх зобов'язань за Конвенцією. Стаття 12 (розд. V) стосується інформації та документації щодо предмета Конвенції, ст. 13 (розд. VI) — співробітництва Регіон, комітету з міжнар. організаціями з метою найповнішої реалізації Конвенції, ст. 14 (розд. VII) — вищих навч. закладів, які перебувають у віданні договірної д-ви, але розташовані поза її територією. У ст. 15-21 (розд. VIII) Конвенції викладено порядок ратифікації Конвенції, приєднання до неї, набуття чинності та денонсації.
В. В. Максимов.
