Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІМПЕРАТОР
   

ІМПЕРАТОР

(лат. - повелитель, полководець) — титул деяких монархів, більш високий порівняно з королем, царем. Спочатку цим титулом іменували полководців-пе-реможців у респ. Римі (509—27 до н. е.): надавався сенатом або військом. З ліквідацією респ. правління і переходом до монархії, починаючи з Августа (63 до н. е. — 14 н. е.), І. офіційно називали правителів Рим. імперії. Після падіння Західної Рим. імперії у 476 титул І. зберігся на Сході, у Візантії; на Заході він був відновлений Карлом Великим, якого у

800 проголосили римським І. Від 962 герм, королі, які захопили Пн. Італію, стали іменувати себе І. Священної Римської імперії германської нації. З 15 ст. титул І. цієї імперії майже безперервно залишався за австр. монархами. 1721, після Ніштадського миру, титул І. прийняв рос. цар Петро І. Усі наст, рос. царі теж іменувалися І. В 1804 І. Франції проголошено Наполеона Бонапарта. З об'єднанням Німеччини 1871 прусський король був проголошений І. германським. 1876 англ. королева Вікторія прийняла титул імператриці Індії. Італ. король з 1936 носив титул І. Абіссінії. І. проголошували себе правителі Бразилії, Гаїті, Ефіопії, Мексики, Сіаму та ін. Титул існував у Китаї до революції 1911. В Японії існує донині.

Літ.: Чулков Г. И. Императоры. М., 1991; Дашков С. Б. Императоры Византии. М., 1997.

І. І. Шостенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази