Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СПІНОЗА
   

СПІНОЗА

(Spinoza, d'Espinosa) Бенедикт (Барух) (24.ХІ 1632, Амстердам - 21.II 1677, Гаага) — нідерл. філософ і політ, мислитель. Кілька років навчався у євр. реліг. училищі. Був майстром-оптиком, дом. учителем. На формування світогляду С. вплинула матеріалістична філософія Нового часу, зокрема Т. Гоббса і Р. Декарта. Політ.-правові ідеї С. викладені у працях «Богословсько-політичний трактат» (1670), «Етика» (1675), «Політичний трактат» (1677). С. поділяв популярні в 17 ст. ідеї природного права. Оскільки людина, зазначав він, є частиною природи, на неї поширюються закони природи. Природне право індивіда адекватне його могутності. Людина, корислива за своєю природою, шукає лише задоволення власних інтересів. Тому в природному стані люди мали б постійно воювати. С. вважав, що природ, стан навряд чи існував реально, оскільки тоді люди не могли б вижити. Всі люди, як цивілізовані, так і варвари, живуть у громадян, стані. Громадян, стан, який С. ототожнював з д-вою, склався внаслідок сусп. договору. Кожний індивід переніс на суспільство (державу) всю свою могутність — таким чином виникла найвища зверхність, якій має добровільно або під страхом покарання підкорятися кожний індивід. На думку С, сусп. договір — не істор. минуле, а пост, відносини між верх, владою та підданими. У віданні верх, влади перебувають видання, тлумачення та скасування законів, правосудця, обрання посадових осіб, право війни та миру. С. заперечував проти обвинувачень у нібито перетворенні підданих д-ви на рабів: раб підкоряється господарю, який переслідує свою вигоду, а підданий виконує накази верх, влади, яка робить те, що вигідне для всіх. Межі свободи індивіда та

Спіноза Бенедикт - leksika.com.ua

д-ви визначаються ступенем їх розумності. Найбільш вільною є та д-ва, закони якої побудовані на здоровому глузді; людина вільна тоді, коли вона користується розумом. С. визначав такі обмеження влади д-ви: д-ва не може порушувати та зневажати встановлені нею ж закони; д-ва не може переходити межі природ, прав людини (здатність до роздумів, пізнання бога та любов до нього, любов, ненависть, право на збереження свого життя); держ. влада має прислухатися до думки підданих. За твердженням С, розумний закон має прийматися багатолюдними зборами. Оскільки інтереси в кожного індивіда різні, у великих за кількістю учасників зборах протилежні інтереси взаємно погашаються. Залишок і буде розумним законом. Такий підхід до права схиляв симпатії С. до дем. республіки. У дем. д-ві влада та закони, на думку С, не протистоять народові й не суперечать його свободі. Дем. д-ва є дійсно абсолютною, могутньою д-вою, що править, опираючись на волевиявлення підданих та на розумні закони, і забезпечує свободу, рівність та заг. добро.

Політ.-правова концепція С. була першим в ідеології Нового часу теор. обгрунтуванням демократії. Водночас, будучи реалістом, С. визнавав деякі позит. риси обмеженої монархії та аристократії і засуджував абс. монархію.

Тв.: Об усовершенствовании разума. М.—X., 1998; Сочинения, т. 1-2. СПб., 1999.

Літ.: Соколов В. В. Спиноза. М., 1977.

Н. М. Крестовська.

 

Схожі за змістом слова та фрази