Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОМБУДСМЕН
   

ОМБУДСМЕН

омбудсман (швед, ombudsman, букв. — уповноважена особа, від давньоісл. umbothsmadhr, де umboth — довіреність, повноваження і madhr — людина) — парлам. комісар з прав людини. Вперше цей інститут виник у Швеції. Швед, риксдаг (парламент) 1809 прийняв закон про правління, за яким законод. орган мав право обирати спец, парлам. комісара (омбудсмана) для здійснення незалеж. контролю за судами та адміністрацією, а також з метою урівноважити повноваження короля і риксдагу. Інститут О. протягом 20 ст. поширився в багатьох країнах: спочатку у Фінляндії (1919), а згодом у Норвегії (1952), Данії (1953), Великобританії і Канаді (1967), Португалії (1976), Іспанії (1981) та ін. Тепер інститут О. на національному, регіон, і місц. рівнях діє більш як у 100 д-вах світу. Називається він по-різному: у Швеції, Фінляндії і Данії — О., Великобританії — парламентський уповноважений, Франції — посередник (медіатор), Греції — захисник громадян, Польщі — уповноважений з прав громадян, Литві — контролер сейму, Молдові — парламентський адвокат, Україні й Російській Федерації — уповноважений парламенту з прав людини тощо. При всій різноманітності орг. форм інституту О. всім їм властиві певні заг. риси. Це насамперед призначення О. здійснювати контроль за діяльністю викон. та ін. органів держ. влади шляхом розгляду скарг гр-н на дії цих органів чи їх посад, осіб про порушення відповід. прав. Відповідно до конституцій та ін. законод. актів О., як правило, обирається парламентом.

Специфіка прав, статусу О. полягає у тому, що він виступає своєрід. арбітром між людиною та владою. О. незалежний при виконанні покладених на нього функцій і має необхідні повноваження з розслідування відповід. справ. Може вносити до держ. органів свої пропозиції і рекомендації щодо шляхів відновлення порушених прав гр-нина, а також змін до зак-ва, адм. практики тощо. О. широко використовує у своїй діяльності засоби масової інформації, а також парлам. процедури. Він, зокрема, подає та оприлюднює у парламенті щорічні або спец, доповіді про дотримання прав і свобод людини та гр-нина в країні. Залежно від обсягу компетенції, структури та ін. факторів є різні моделі О. у різних країнах. У деяких з них, зокрема, діють системи центр, і місцевих (регіональних) органів О. (Іспанія, Канада), в ін. — тільки центр, апарат О. (Великобританія, Норвегія, Фінляндія). Є й країни, де інститут О. заснований тільки на місц. (регіональному) рівні (США). Спостерігається також різниця в обсягах повноважень, характері засобів прав, впливу О. на правопорушників, можливостях звернення до нього гр-н (безпосередньо або через парламент) тощо. Не скрізь О. обирається парламентом (у Франції, напр., його призначає уряд).

Нині вже загальновизнано, що О. є дем. інститутом захисту прав і свобод гр-н. Не випадково посаду О. 1993 було запроваджено в ЄС, а 1999 — в Раді Європи. З 1976 діє Міжнародний інститут омбудсмена, який об'єднує відповідні нац. інституції понад 50 країн і здійснює наукові, осв. та інформ. програми щодо діяльності О.

Див. також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Літ.: Мурашин Г. О., Шемшученко Ю. С. Омбудсмен у механізмі бурж. д-ви. «Проблеми правознавства», 1970, № 20; Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верх. Ради України з прав людини. К., 2000.

Ю. С. Шемшученко.