Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРАВОЧИН
   

ПРАВОЧИН

— дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цив. прав і обов'язків. Термін «правочин» уживається у новому Цивільному кодексі України замість терміна «угода». П. є однією з підстав виникнення цив. прав та обов'язків.

П. бувають односторонніми, двосторонніми та багатосторонніми. Одностороннім П. є дія однієї сторони (складання заповіту, прийняття спадщини). Дво- чи багатостороннім П. є погоджена дія двох або більше сторін. Такі П. є договорами. Отже, кожен договір є П., проте не кожний П. є договором. П. можуть бути платними і безоплатними. У першому випадку обов'язку однієї сторони щодо здійснення певної дії відповідає обов'язок ін. сторони здійснити певну зустрічну дію на користь першої сторони. До безоплатних П. належать, зокрема, заповіт, дарування, позичка. П. поділяються також на консенсуальні та реальні. Якщо для здійснення П. достатньо погодження сторін, то він є консенсуальним; якщо ж погодження недостатньо, а потрібно, напр., передати річ, то П. є реальним. Окр. групу становлять умовні П. Розрізняють умови відкладальні та скасувальні. Умови — це обставини, про які на момент укладання угоди невідомо, настануть вони чи ні. Саме тому в умовних П. строк не може бути умовою. При скасувальній умові права та обов'язки виникають у момент укладання П., але вони можуть бути скасовані залежно від того, настане чи ні означена умова. При відкладальній умові виникнення прав і обов'язків поставлено в залежність від настання невідомої майб. обставини.

Вел. значення має спосіб вираження волі сторонами П., тобто його форма. П. може укладатися в усній і письм. формах. Остання буває простою і нотаріально посвідченою. Усні П. укладаються на словах. Як правило, це П., що виконуються негайно в момент їх учинення. При простій письм. формі сторони підписують єдиний письм. док-т або обмінюються листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка надсилає їх. П. вважається таким, що вчинений у письм. формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або ін. тех. засобу зв'язку. Проста письм. форма необхідна, зокрема, при укладенні П. між юрид. особами, а також між фіз. особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів гр-н. Нотаріальне посвідчення П. обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі (напр., при укладенні договору купівлі-продажу будинку). П., для якого законом не встановлена обов'язкова письм. форма, вважається укладеним, якщо з поведінки (дії) особи очевидна її воля укласти П. Такі дії називаються конклюдентними. Воля сторін до вчинення П. може виражатися мовчанням у випадках, установлених договором або законом. У випадках, установлених законом, П. підлягає держ. реєстрації.

Дійсним вважається П., який відповідає сукупності таких умов: його зміст не суперечить вимогам актів цив. зак-ва і моральним засадам сусп-ва; учасники є правоздатними і дієздат. особами; волевиявлення учасника П. є вільним і відповідає його внутр. волі; форма П. відповідає вимогам закону; він є спрямованим на реальне настання прав, наслідків, зумовлених ним; відповідність П., що вчиняються батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездат. дітей.

Новий ЦивК закріплює презумпцію дійсності П.

Порушення вимог закону щодо форми П. не завжди зумовлює його недійсність; її зумовлюють недотримання нотаріальної форми і порушення простої письм. форми у випадках, передбачених законом. Так, згідно зі ст. 547 недотримання письм. форми П. щодо забезпечення виконання зобов'язання тягне за собою його недійсність. Ст. 1047 щодо питання про форму договору позики такого правила не містить, тому порушення простої письм. форми при укладенні договору позики не тягне за собою його недійсність. Згідно зі ст. 218 заперечення однією зі сторін факту вчинення П. або оспорювання окремих його частин може доводитися письм. доказами, засобами аудіо-, відеозапису та ін. доказами. Рішення суду при цьому не може грунтуватися на свідченнях свідків. Це порушення закону позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження П. на показання свідків. Недійсні П. поділяються на нікчемні та оспорювані.

Нікчемний П. — це П., недійсність якого встановлена законом. Оспорюваний П. — це П., який може бути визнаний судом недійсним у разі, коли одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом. До оспорюваних належать, зокрема, П., укладені: гр-нами віком від 14 до 18 років; під впливом помилки, яка має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини; за зловмисно і домовленістю представника однієї сторони з ін. стороною. Особливу групу недійсних П. становлять фіктивні й удавані. Фіктивні П. вчиняються без наміру створит и юрид. наслідки. Удаваними називаються П., які вчиняються з метою приховати ін. П. Удаваний П., як і фіктивний, завжди недійсний: П., який сторони насправді вчинили, може бути і дійсним, і недійсним залежно від того, чи відповідає він вимогам закону. П., визнаний недійсним, вважається таким з моменту його вчинення. Недійсні частини П. не тягнуть за собою недійсності іншої його частини, якщо можна припустити, що П. міг буги вчинений і без включення до нього недійсної частини. Наслідками визнання П. недійсним є повернення до поч. стану обох сторін (двостор. реституція). Якщо у зв'язку зі вчиненням недійсного П. другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Зазначені наслідки є загальними і поширюються на всі види недійсних П., якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі прав, наслідки для окр. недійсних ?.

?. М. Сібільов.