Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОФІЦЕР
   

ОФІЦЕР

(від пізньолат. — посад, особа, службовець) — 1) Особи команд, (начальницького) складу у ЗС, міліції та поліції, які мають військове або спеціальне звання. Уперше офіцер, звання з'явилися наприкін. 16 ст. у Франції; потім в ін. європ. країнах, у Росії (у 30-х рр. 17 ст.). У рос. армії і на флоті О. поділялися (з поч. 18 ст.) на обер-О. і штабс-О. Після Жовт. революції 1917 офіцер, звання в Росії були скасовані; в СРСР введені 1943. Збережені в Україні після проголошення незалежності (1991). 2) Штатна посада військовослужбовців у штабах військ, частин, на кораблях, в органах управління, військ, навч. закладах та ін. установах ЗС військ, формувань України, яка обіймається особами офіцерського складу відповідно до їх військ, звань та одержаної військ, освіти (напр. старший О. відділу, управління тощо).

Соціальний і правовий статус офіцер, складу визначається Конституцією України, Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (1992), статутами ЗС України, Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (затв. Президентом України 7.XI 2001) та ін. законод. і нормат.-прав. актами.

В. О. Антонов.

 

Схожі за змістом слова та фрази