Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Р-рем arrow РАХУНОК
   

РАХУНОК

— 1) У бухгалтерському обліку — спосіб групування об'єктів обліку, поточ. відображення та операт. контролю за рухом і станом коштів, джерел їх формування, а також фіксації фін.-госп. операцій. Перелік Р. міститься у спец, нормат. акті — Плані рахунків бухгалтерського обліку, який видається М-вом фінансів України. Кожен Р. має дві протилежні за своїм призначенням сторони — дебет і кредит. Підсумки записів у дебет і кредит Р. називаються оборотами, а різниця між ними — сальдо. Всі госп. операції відображаються на Р. бух. обліку з допомогою т. з. подвійного запису, тобто одночас, реєстрації кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного Р. та кредиті іншого. Внаслідок цього між Р. виникає відповід. взаємозв'язок — кореспонденція

рахунків. Цей взаємозв'язок відображається проведенням, тобто формулою, що показує, у дебет та кредит яких Р. і в якій сумі записується та чи ін. фін.-госп. операція. Записи на Р. відображаються у натуральних показниках або переважно у грош. обчисленні. Розрізняють головні (синтетичні) та допоміжні (аналітичні) Р., які ведуться у розвиток головних Р. Для перевірки правильності даних, показаних на Р., зіставляються підсумки відповід. головних і допоміжних Р. при складанні оборотних відомостей. Р. тісно пов'язані з бухгалтерським балансом. На поч. звітного періоду за даними балансу відкриваються Р., тобто вступне сальдо в них записується з балансу, і, навпаки, сальдо Р. на кінець періоду заноситься до бух. балансу. Крім вказаного поділу, Р. класифікуються за призначенням, структурою та екон.-прав, змістом. За призначенням і структурою вони поділяються на основні, регулюючі, операційні, фін.-результативні та забалансові. В основі цього поділу — відображення за допомогою Р. відповідних об'єктів бух. обліку, що обраховуються у дебеті та кредиті й показують залишок кожного Р. Так, основними є Р., призначені для обліку госп. засобів і джерел їх утворення. У свою чергу, основні Р. бувають активні (на них обліковуються госп. засоби) та пасивні, на яких відображаються джерела утворення цих засобів. Регулюючі Р. застосовуються для регламентації оцінки об'єктів бух. обліку («Знос основних засобів», «Відвернуті кошти»). Операційними є Р., що використовуються для відображення та контролю процесів: постачання, в-ва та реалізації. Фін.-результативні Р. призначені для визначення і контролю фін. результатів госп. діяльності (напр., «Прибутки та збитки»). На забалансових Р. обліковуються об'єкти (речі), що перебувають у тим-час. користуванні підприємства або організації та ведуться без застосування подвійного запису (напр., «Орендовані основні засоби»). За екон.-прав, змістом Р. поділяються на Р. господарських засобів, джерел їх утворення (походження) та Р. господарських процесів. На Р. господарських засобів обліковуються основні, обігові та безпідставно або помилково зараховані (відвернуті) кошти. Р. господарських джерел поділяються на Р. власних, позичкових коштів, зобов'язання з розподілу сусп. продукту, прибутку. Р. господарських процесів поділяються на Р. процесу виробництва та Р. проце су обігу. Існують також Р. каси, Р. сировини, Р. готової продукції тощо. Правові засади ведення Р. визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» (1999), Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (затв. КМ України 3.ІV 1993), а також ін. нормат.-прав. актами (переважно відповід. інструкціями Мінфіну України). 2) У банк, справі — Р., на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку щодо його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати розрахунки (переказ коштів) за допомогою банк, платіжних засобів певної форми на паперовому, електронному чи ін. носіях інформації(див. Банківський рахунок). Зак-вом України про банки і банк, діяльність передбачені такі види Р.: вкладні (депозитні), поточні рахунки, поточні бюджетні, кореспондентські рахунки. Розрізняють також Р. в іноз. або нац. валюті, контокорентні Р., кореспондуючі, клірингові, фідуціарні, позичкові, а також Р. «лоро», Р. «ностро», Р. типу «Н» тощо (див. Спеціальний рахунок). Порядок і умови відкриття банками Р. та їх прав, режим визначаються ст. 342 ГК України, Законами «Про банки і банківську діяльність» (2000), «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (2001), «Про внесення змін до деяких Законів України з питань відкриття та функціонування банківських рахунків» (2003), а також відповід. нормат.-прав. актами НБУ, зокрема Інструкцією про відкриття банками рахунків у нац. та іноз. валюті від 18.XII 1998 (з наст, змінами і доп.), Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України від 2.VІІ 1996 (з наст, змінами і доп.), Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні від 27.XIІ 1999 та ін. Умови відкриття певного Р. та особливості його функціонування передбачаються у договорі, що укладається між банком та його клієнтом — власником Р. Банк не має права відмовити у відкритті рахунку та вчиненні відповід. дій, передбачених законом, установчими док-тами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не може прийняти на банк, обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи банк, правилами. Інститут банківського Р. є похідним від основної суто банк, операції — залучення у вклади грош. коштів фіз. та юрид. осіб і розміщення зазнач, коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. Банк. Р. є формою відображення депозит, і кред. операцій банку. Відкриття та ведення банк. Р. клієнтів і банків-кореспондентів, у т. ч. переказ грош. коштів з Р. за допомогою платіж, інструментів та зарахування коштів на них, є суто банк, операцією.

Банки відкривають Р. зареєстрованим у встановленому порядку юрид. та фіз. особам — суб'єктам підприєм. діяльності, філіям, представництвам, відділенням та ін. відокремленим підрозділам підприємств, виб. фондам, представництвам юрид. осіб — нерезидентів, іноз. інвесторам, а також фіз. особам. Р. відкривається у будь-якому банку України на вибір клієнта і за згодою цього банку. Операції на Р. здійснюються на підставі розрахункових док-тів установленої форми. Право на розпоряджання Р. належить виключно його власнику, за винятком встановлених законами України випадків, у т. ч. за рішенням суду, подат. органу, викон. написом нотаріуса тощо. Р. може бути відкритий у нац. або в іноз. валюті. Див. також Бюджетні рахунки, Розрахунковий рахунок.

3) У торг, відносинах — док-т, що оформляється, як правило, шляхом заповнення стандарт, бланка і видається продавцем покупцеві для розрахунку за відповід. товар (продукцію, послугу). Офіційно іменується Р.-фактура та містить номер і дату його складання, відомості про товар, що реалізується (найменування, кількість, ціна, заг. сума тощо), умови продажу, а також реквізити постачальника (назва, юрид. адреса, банк, реквізити, підписи відп. осіб, відтиск печатки та ін.). Такий док-т є підставою для перерахування коштів, записів на Р. бухгалтерського обліку та для контролю за збереженням відповід. цінностей. У фін.-госп. практиці широко застосовується Р. — платіжна вимога як розрахунковий док-т, що поєднує Р.-фактуру і платіжну вимогу.

4) У фінансуванні капіталовкладень — P., які відкриваються підприємствами, організаціями, установами для обліку джерел і використання виділених коштів.

Літ.: Малый бизнес: правовой статус и бух. учет предприятий. К., 1994; Банк, право України. К., 2000; Качан О. О. Банк, право. К., 2000; Сопко В. В. Бух. облік. К.. 2000; Кротюк В. Л. Нац. банк — центр банк, системи України: орг.-прав. аналіз. К., 2000; Кіндрацька Л. М. Бух. облік у банках України. К., 2001; Костюченко О. А. Банківське право. К., 2002.

В. П. Нагребельний, Г. Ю. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази