Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow міщ-молд arrow МОДЕЛЮВАННЯ
   

МОДЕЛЮВАННЯ

— непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об'єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких з певних причин неможливе, ускладнене чи недоцільне) шляхом дослідження їхніх моделей. Як специфічний пізнавальний прийом, своєрідна форма відображення об'єктивної дійсності виникло в античному світі одночасно з появою наук. пізнання. Наук. основи М. почали закладатися з виникненням точного природознавства — в епоху Відродження. Перший етап його наук. розвитку пов'язаний з генезисом і становленням теорії подібності (Г. Галілей, І. Ньютон та ін.). В епоху науково технічного прогресу М. фактично перетворилося на загально-наук. метод пізнання, стало ефективним теор. і експериментальним засобом дослідження складних процесів і явищ дійсності (див., напр., Моделювання географічне, Моделювання економічних процесів, Моделювання математичне, Моделювання психіки, Моделювання соціальне, Моделювання статистичне). Розвитку М. особливо сприяла поява кібернетики і електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Моделюванню, модельному, зокрема модельно-кібернетичному експериментові, належить важлива роль у верифікації наук. гіпотез, побудові і розвитку теорій. М., широко застосовуючи абстрагування та ідеалізацію, дає змогу виділяти (а потім відтворювати в моделях і досліджувати) саме ті параметри, характеристики чи властивості модельованих об'єктів, які безпосередньо підлягають пізнанню. Метод М. надзвичайно розширює можливості наук. пізнання, оскільки дозволяє наочніше уявляти досліджувані явища, "наближувати" їх, змінювати реальний режим їх протікання, усувати шкідливий вплив супровідних сторонніх факторів тощо. Структура процесу М. включає такі осн. етапи: постановку проблеми, побудову (вибір) моделі, її дослідження, екстраполяцію одержаних результатів на оригінал. Теор. основою М. є теорія фіз. подібності, що служить основою фіз. М., при якому модель і оригінал мають однакову фіз. природу; теорія фіз. аналогії, що становить основу предметно-матем. М., коли модель і оригінал відрізняються матеріальним субстратом, але мають еквівалентний матем. опис; теорія ізоморфізму і гомоморфізму систем, що лежить в основі знакового М., яке зводиться до оперування знаковими моделями (формулами, знаками тощо) за певними фіксованими системами закінчених правил. Особливо важливу роль у наук. пізнанні відіграє такий вид знакового М., як логіко-математичне, зокрема інформаційне М., що здійснюється засобами математики, математичної логіки і кібернетики. В практиці наук. пізнання зустрічається також мислене М., яке полягає в мисленому оперуванні чуттєво-наочними образами, умоглядними конструкціями, схемами, системами суджень тощо. Наведена класифікація, звичайно, досить умовна. Класифікація М. може здійснюватися і за ін. критеріями чи принципами.

Літ.: Новик И. Б. О моделировании сложных систем (Философский очерк) М.. 1965; Штофф В. А. Моделирование и философия. М.—Л., 1966; Морозов К. Е. Математическое моделирование в научном познании. М.. 1969; Уемов А. И. Логические основы метода моделирования. М., 1971; Мороз О. Я. Логіко-гносеологічний аналіз принципів кібернетичного моделювання. К., 1972: Растригин Л. А., Марков В. А. Кибернетические модели познания. Рига, 1976.

О. Я. Мороз.

 

Схожі за змістом слова та фрази